Бібліографічне посилання: Маньковська Р.В. ДУНАЇВЦІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dunaivci (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДУНАЇВЦІ (до поч. 18 ст. – Дунайгород) – місто Хмельн. обл., райцентр. Розташов. на р. Тернава (прит. Дністра), за 22 км від залізничної ст. Дунаївці. Нас. 18,9 тис. осіб (1998). Уперше згадується в документах 1403 як місто на тер. Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої. Назва походить від торг. шляху, що вів через місто до країн бас. р. Дунай. 1592 Д. надано магдебурзьке право. 1672–99 перебувало під владою Османської імперії, потім – Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшло до Російської імперії. Від 1797 – у складі Подільської губернії. З 1923 – райцентр Проскурівської округи, з 1932 – у Він., з 1937 – у Кам'янець-Подільській (з 1954 – Хмельн. обл.) областях. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 під час гітлерівської окупації, що тривала від 11 лип. 1941 до 31 берез. 1944, у місті було страчено 12 тис. осіб, з міста і р-ну вивезено до Німеччини 1,5 тис. жителів.

У Д. народились історик Ф.Шевченко та композитор В.Заремба.