Бібліографічне посилання: Буйських А.В. ЄЛИЗАВЕТІВСЬКЕ ГОРОДИЩЕ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Elyzavetivske_gorodychshe (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄЛИЗАВЕТІВСЬКЕ ГОРОДИЩЕ – одне з найбільших у степовій смузі Пн. Причорномор'я поселень 5–3 ст. до н. е. Розташоване в дельті р. Дон, за 3 км на пн. сх. від станиці Єлизаветинської (нині Ростовської обл., РФ). Площа – бл. 55 га. Засноване місцевими племенами. Відігравало важливу роль у розвитку торгівлі між греками і місцевими племенами у Пн.-Сх. Причорномор'ї. Відоме з середини 19 ст. Планомірні розкопки провадяться з 1954 (В.Шилов, І.Братинський, К.Марченко та ін.). Відкрито рів, вал, глинобитну фортечну стіну, заглиблені в землю житла та госп. споруди. В 1-й пол. 3 ст. до н. е., після того, як місц. нас. залишило поселення, на його місці виникає грец. (боспорська) колонія, для арх-ри якої притаманні наземні будівлі, муровані з каменю та цегли-сирцю. В процесі розкопок городища виявлено понад 1000 амфорних клейм. На могильнику розкопано 298 курганів із похованнями 5–3 ст. до н. е.