Бібліографічне посилання: Дзюба О.М.
ЄПІФАНІЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Epifany (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЄПІФАНІЙ
 |  |
ЄПІФАНІЙ (світське прізв. – Славинецький, світське ім'я – невід.; р. н. невід.–19.10.1675) – ієромонах, лексикограф, проповідник, перекладач. Імовірно, навч. в Київ. братській шк. та за кордоном. У Києві прийняв чернечий постриг. Викладав лат., а також грец. і церковнослов'ян. мови в Київ. колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). На прохання рос. царя Олексія Михайловича 1649 був посланий київ. митрополитом Сильвестром Косовим до Москви для участі в підготовці нового перекладу Біблії, займався виправленням книг Святого Письма, перекла-дами з грец. на церковнослов'ян. мову. Став учителем "латинської" шк. при Чудовому монастирі в Моск. Кремлі. Один із подвижників церк. реформ моск. патріарха Никона. За дорученням Помісного собору РПЦ 1674 здійснив пер. Нового Завіту та П'ятикнижжя. Автор перекладів, серед яких були світські кн. – геогр. опис Європи та Азії з "Атласу" голл. вченого Я.Блеу, "Анатомія" природознавця доби Відродження, засн. сучасної анатомії А.Везалія. З дозволу патріарха Никона відновив припинене в Росії ще з 15 ст. виголошування проповіді в церкві. Збереглося бл. 50 його проповідей, характерних для української гомілетики тих часів. Ще будучи в Києві, уклав "Лексикон латинський", переробив і доопрацював його разом з А.Корецьким-Сатановським уже в Москві 1650. Видання містить 27 тис. слів лат. мови та їх пер. церковнослов'ян. та укр. книжною мовами того часу. Є. та А.Корецький-Сатановський були авторами й ін. словника – "Лексикона словено-латинського". Словники використовувалися в шкільній практиці, в рукописах поширювалися на східнослов'ян. землях, були відомі європ. ученим. Застосовувалися при укладанні подібних словників у пізніші часи. Є. належить авторство й т. зв. філол. словника (звід тлумачень термінів Святого Письма та патристики) й "Лексикона греко-слов'яно-латинського". П. у м. Москва, похований у Чудовому монастирі. |