Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. ЄРЕМІЇВ Михайло Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Eremiiv_M (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄРЕМІЇВ Михайло Михайлович (07.02.1889–16.09.1975) – громад. та політ. діяч, журналіст. Н. в с. Новосілки (нині село Овруцького р-ну Житомир. обл.). Закінчив Київ. політех. ін-т, був головою укр. студентської громади ін-ту. Чл. Української соціал-демократичної робітничої партії. 1914 заарештований, відбув дворічне ув'язнення за участь у студентському орг. к-ті зі святкування 100-річчя з дня народження Т.Шевченка. Під час Першої світової війни служив в інженерному від. штабу Київського військового округу.

На Всеукраїнському національному конгресі 1917 обраний чл. Української Центральної Ради від студентських орг-цій Києва. Чл. Всеукр. ради робітн. депутатів та її виконкому. Входив до складу ЦК УСДРП і репрезентував партію в Малій раді (див. Комітет Української Центральної Ради). Гол. ред. газ. "Вісті з Української Центральної Ради", співред. "Робітничої газети". 6 листоп. 1917 призначений секретарем УЦР. Після гетьманського перевороту 1918 продовжував працювати в "Робітничій газеті", за доби Директорії УНР – секретар укр. місії в Італії. Протягом 1919–20 редагував час. "La Voce del Ucraina". 1921 переїхав до Чехословаччини, працював в Українській господарській академії в Подєбрадах. З його ініціативи створено Укр. центр. спортивний союз, який він очолював упродовж 1923–27. Від 1928 мешкав у Швейцарії. 1928–44 редагував бюлетень "Ofinor" (Женева), співробітничав у багатьох укр. та іншомовних виданнях.

П. у м. Женева.