Бібліографічне посилання: Науменко К.Є. ЄРОШЕВИЧ Петро Костянтинович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Eroshevych_P (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄРОШЕВИЧ Петро Костянтинович (04.07.1870 – після 1945) – військ. діяч, генерал-поручник Армії Української Народної Республіки. Н. на Полтавщині. Закінчив Полтав. кадетський корпус (1888), Михайлівське артилер. уч-ще (1891), Миколаївську акад. Генштабу (1898; обидва в м. Санкт-Петербург). Учасник китайс. кампанії 1900–01, російсько-японської війни 1904–1905, Першої світової війни. Після утворення Української Центральної Ради взяв участь в українізації 11-го армійського корпусу рос. армії. Від берез. 1918 – командир 12-ї піх. д-зії 2-го Подільського армійського корпусу в стадії формування. Підтримав протигетьманське повстання 1918. Од 1919 – командир Волин. групи військ, Пн. д-зії на денікінському фронті (див. А.Денікін). 1920 виконував обов'язки заст. військ. міністра, був гол. інспектором Армії УНР. Після інтернування армії в Польщі з 1921 перебував у Ченстохові, по ліквідації таборів оселився в Томашові-Мазовецькому (нині м. Томашув-Мазовецькі). Автор військ. спогадів. 1945 заарештований органами НКВС, вивезений до СРСР. Подальша доля невідома.