Бібліографічне посилання: Вронська Т.В. ЄВТИМОВИЧ Варфоломій Пимонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Evtymovych_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄВТИМОВИЧ Варфоломій Пимонович (1888–1950) – військ., громад. та політ. діяч, журналіст. Н. на Київщині в родині священика. Військ. службу розпочав 1912 у Миргород. полку в Києві. Закінчив Чугуївську військ. шк. (1914). Учасник Першої світової війни, брав участь у боях у Галичині в складі 1-го піх. Заамурського прикордонного полку. Протягом берез. 1917 займався організацією укр. війська, співпрацюючи з М.Міхновським. Повернувся на фронт, був поранений. Після видужання працював в укр. військ. навч. закладах Києва. В січ.–лют. 1918 брав участь у боях за Київ проти військ М.А.Муравйова. В квіт. того ж року – кер. Гол. шкільної управи Військ. мін-ва. Працював секретарем редакційно-термінологічної комісії з редагування військ. статутів та підручників, перекладав з рос. на укр. мову навч. посібники з військ. справи. З утворенням Української Держави входив до складу Вищої військ. ради. В груд. 1918 уклав і видав друком "Московсько-український словник для військових". Од квіт. до жовт. 1919 – старшина для доручень штабу Запоріз. групи Армії Української Народної Республіки, з берез. до груд. 1920 – нач. від. мілітарної підготовки нас. у штабі Армії УНР. Згодом виїхав до Польщі. 1924 разом з ін. старшинами організував Укр. воєнно-істор. т-во, увійшов до його управи й одночасно працював у редколегії його друкованого органу – час. "За державність". 1928 переїхав до м. Познань. Друкував свої статті з воєнно-істор. тематики в багатьох періодичних виданнях укр. еміграції. В журналах "Український ветеран" і "Немезіда" 1935 опублікував критичні матеріали про діяльність Державного центру УНР на еміграції. Входив до опозиційного щодо центру угруповання, за що його разом з ген. А.Вовком, Д.Дідченко-Задунайським, С.Сидоренко-Сапораєм і Б.Монкевичем польс. військ. спецслужба ("двуйка") запропонувала Держ. центру УНР позбавити усякої грошової допомоги й помістила їх на невизначений термін до табору в Березі Картузькій. Після звільнення в січ. 1937 Є. продовжив журналістську діяльність, писав та видавав свої спогади.

П. у Німеччині.