Бібліографічне посилання: Жарких М.І. ФЕОДОРО, князівство [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Feodoro_Dyv (останній перегляд: 12.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ФЕОДОРО — князівство, середньовічна д-ва в Криму (не пізніше 1411 — 1475). Займало територію пд.-зх. гірського Криму, маючи столицею місто на плато Мангуп (нині городище Мангуп, найбільше з "печерних міст Криму"). Назва "Мангуп", однак, походить з осман. часу (кінець 15 — 18 ст.), а в часи князівства місто, напевно, звалося Феодоро.

Міське життя на плато Мангуп відродилося в 2-й пол. 14 ст., що засвідчено 3-ма грецькомовними буд. написами. Із цих написів видно, що місто входило до складу Золотої Орди (і, отже, незалежного князівства тоді ще не існувало).

Осн. джерелом до історії князівства є згадки в генуезьких та венеціанських документах 15 ст. Певне значення мають епіграфічні пам’ятки князівства та згадки в наративних джерелах грец., осман. і західноєвроп. походження.

Незаперечні дані про існування князівства маємо від 1411, коли в документах Кафи (нині м. Феодосія) було згадано володаря Алексія. Найважливішими пунктами були Феодоро (Мангуп), Каламіта (фортеця і порт, які пізніше мали назву Інкерман), замок і поселення Фуна (біля сучасного с. Лучисте Алуштинської міськради АР Крим), замок на горі Сандик-Кая (на південь від сучасного с. Поляна Бахчисарайського р-ну АР Крим; давня назва його не відома). Населення сповідувало православ’я; місто Феодоро було столицею Готської митрополії (канонічна територія митрополії була значно більшою за територію князівства).

Етнічний склад населення князівства реконструюється дуже гіпотетично. Є відомості про греків, готів, аланів, черкесів, татар, караїмів. Походження правлячої династії Ф. не з’ясоване, висунуті гіпотези не є переконливими. Найімовірніше, правитель Алексій (не пізніше 1411 — імовірно, 1445) походив із місц. роду, перед тим не відомого в історії.

Політика князівства базувалася на союзах із православними Візантією і Трапезундською імперією. Ці союзи були закріплені династичними шлюбами. Із Крим. улусом Золотої Орди і пізніше з Кримським ханатом Ф. підтримувало традиційні дружні відносини, натомість відносини з генуезькою колонією в Кафі були весь час ворожими, що вилилось у війни 1422—23 та 1433—41. Метою феодоритів було відвоювання життєво необхідного для них пд. узбережжя Криму і, зокрема, фортеці й порту Чембало (див. Балаклава). Але генуезці спромоглися захистити свої володіння і навіть намагалися відібрати у феодоритів їхню єдину гавань — Каламіту.

Після того, як турки завоювали Константинополь (1453) і Трапезунд (нині м. Трабзон, Туреччина; 1461), Ф. було змушене шукати нових союзників. З цього часу відомі його контакти з Молдавським князівством та Великим князівством Московським. Дещо поліпшилися відносини з Генуєю та Кафою (генуезький уряд був змушений визнати незалежність Феодоро), однак торг. війна між ними не припинялася (уряд Кафи скаржився, що торгівля, ведена феодоритами на Чорному морі, дуже підриває доходи від кафинської торгівлі).

1475 сильний осман. флот під командуванням візира Гедіка Ахмеда-паші напав на Кафу і легко її захопив (6 червня). Після цього осман. військо опанувало всі генуезькі володіння в Криму. Правителі Ф. (Ісаак, 1465—75, та його наступник Александр, 1475) вирішили захищати свою столицю. Єдину реальну допомогу їм надав молдов. господар Штефан III Великий, який надіслав загін у 300 вояків. Облога Феодоро (Мангупа), в ході якої турки використовували облогові гармати великого калібру, тривала біля 6 місяців, після чого туркам вдалося здобути місто й захопити в полон князя Александра (був страчений у Стамбулі 1476). Князівство було перетворене на провінцію Османської імперії.

Найважливішими пам’ятками князівства є будівлі на Мангупі: оборонні споруди, частково збережений палац-донжон, рештки храмів. Оборонні споруди Каламіти та Фуни також належать до спадщини феодоритів.

Із Ф. пов’язано кілька поширених історіографічних міфів: що це князівство існувало вже в 2-й пол. 14 ст.; що князі Ф. походили з вірм. роду Гаврасів; що від князів Ф. походить рід моск. служилих людей Ховріних.