Бібліографічне посилання: Томазова Н.М. ХВОСТЕНКО-ХВОСТОВ Олександр Веніамінович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=KhvostenkoKhvostov_Oleksandr (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ХВОСТЕНКО-ХВОСТОВ Олександр Веніамінович (справжнє прізв. — Хвостенко; 17(05).04. 1895—16.02.1968) — художник театру, графік, педагог. Професор (1921). Засл. худож. УСРР (1936), нар. худож. УРСР (1945). Н. в с. Борисівка (нині с-ще міськ. типу Бєлгородської обл., РФ) в сім’ї іконописця. 1907—17 навч. в Моск. уч-щі живопису, скульптури та арх-ри, де його викладачами були видатні рос. художники — В.Бакшеєв, С.Іванов, М.Касаткін, А.Архипов, А.Васнєцов та К.Коровін. Саме останній мав найбільший вплив на становлення юного художника. Із 1912 Х.-Х. брав участь у виставках, спочатку — учнівських, а згодом — виставках Моск. т-ва художників. У ці часи він працював переважно в жанрі пейзажу та газетно-журнальної графіки. 1916—17 співробітничав з моск. гумористичним час. "Будильник". 1918 переїхав до Києва, де навч. в худож. майстерні О.Екстер (1918—19). У той же час як художник-плакатист працював у майстернях нар. комісаріату військ. і мор. справ при політвідділі Південно-Західного фронту, оформлював вистави в театрі Червоної армії та театрі Укр. муз. драми. 1919 художник перебрався до Харкова, де продовжував працювати в галузі плаката та карикатури у "Вікнах УкрРОСТА", розписував агітпоїзди, оформлював рад. свята, співробітничав з ж. "Червоний перець", газетами "Комуніст" та "Харківський пролетарій". Саме в Харкові відбулося становлення Х.-Х. як художника театру. 1921 він був одним із засновників та гол. художником Героїчного театру в Харкові. Вистави, над якими працював художник, були вирішені в стилі конструктивістських пошуків. 1925—41 — гол. художник Укр. столичної держ. опери (із 1934 — Харків. держ. академічний театр опери та балету), 1943—44 — Держ. укр. театру опери та балету, що виник в Іркутську (нині місто в РФ) на базі об’єднання Київського і Харківського театрів опери та балету, 1946—52 — Київ. держ. академічного театру опери та балету ім. Т.Шевченка. Працював також у театрах Москви, Львова та ін. Макет оформлення вистави "Запорожець за Дунаєм", представлений у рад. павільйоні на Міжнар. виставці 1937 в Парижі (Франція), був відзначений срібною медаллю. Продовжував працювати як графік — автор ілюстрацій до повістей В.Короленка "Сліпий музикант" (1953) та "Петербурзька осінь" О.Ільченка (1956), оформлювач (павільйон УРСР на Всесоюзній с.-г. виставці в Москві, 1939).

Х.-Х. брав активну участь у мистецько-орг. діяльності. 1917 він став членом Моск. профспілки художників, 1925—27 — член Асоціації революційного мистецтва України, 1927—32 — член Об’єднання сучасних митців України, а потім — член Спілки художників України та з 1939 — член її правління. Проводив активну виставкову діяльність, брав участь у трьох декадах українського мистецтва та літератури в Москві (1936, 1951, 1960).

Багато зусиль віддавав пед. діяльності. 1921—34, 1938—41 і 1945—47 — професор та зав. театрального відділу Харків. худож. ін-ту. Серед його учнів — А.Волненко, В.Гречанко, Є.Коваленко, Д.Овчаренко, О.Плаксій, В.Рифтін та ін.

Оформив вистави в Героїчному театрі в Харкові: "Містерія-буфф" В.Маяковського (1921); Держ. укр. театрі опери та балету: "Наймичка" М.Вериківського (1943); Харків. держ. академічному театрі опери та балету: "Лебедине озеро" П.Чайковського (1925), "Севільський цирульник" Дж.Россіні (1926), "Валькірія" Р.Вагнера (1929), "Червоний мак" Р.Гліера (1929), "Лоенгрін" Р.Вагнера (1934), "Кармен" Ж.Бізе (1934), "Наталка Полтавка" М.В.Лисенка (1936), "Аїда" Дж.Верді (1936), "Травіата" Дж.Верді (1937), "Світлана" Д.Клебанова (1941), "Лісова пісня" М.Скорульського (1946); Київ. держ. академічному театрі опери та балету ім. Т.Шевченка: "Золотий обруч" Б.Лятошинського (1931), "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського (1936), "Продана наречена" Б.Сметани (1937), "Мазепа" П.Чайковського (1938), "Тарас Бульба" М.Лисенка (1946), "Лісова пісня" М.Скорульського (1946), "Іван Сусанін" ("Життя за царя") М.Глинки (1948; Сталінська премія за 1949), "Утоплена" М.Лисенка (1950) та ін.

Лауреат Держ. премії СРСР (1949; до 1966 — Сталінська премія).

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1939), двома орденами "Знак Пошани", медалями.

П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі.