Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. КРЮКОВ Борис Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kryukov_B_I (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРЮКОВ Борис Іванович (псевдоніми – Іван Усатенко, К.Boris; 19.01.1895–06.03.1967) – живописець, графік, театральний декоратор. Н. в м. Оргіїв (нині місто в Молдові) в родині укр. судового службовця і українки з роду Усатенків. Почав рисувати з дитинства. Після смерті матері (1903) батько одружився вдруге. 1905 родина переїхала до м. Кам'янець-Подільськ (нині м. Кам'янець-Подільський), потім до Вінниці. К. навч. в г-зіях обох міст, але курс не закінчив: через незгоди з мачухою виїхав разом з молодшим братом до Києва і вступив до худож. школи під кер. Ф.Кричевського, де також викладали М.Бойчук і Ю.Нарбут. Закінчивши навчання 1918, переїхав до Кам'янця-Подільського, викладав там малювання в Художньо-пром. технікумі. 1923 став декоратором Київ. театру опери і балету. Почав працювати у книжковій графіці, ілюстрував і оформляв класичні й модерні літ. твори, у т. ч. дитячі. У 1930-х рр. співробітничав з Державним видавництвом України, а також з вид-вами "Культура", "Радянський письменник" та ін., зокрема ілюстрував і оформив видання книг І.Франка, Б.Грінченка, Б.Антоненка-Давидовича, Г.Епіка, Н.Забіли, П.Панча, І.Ле, О.Іваненко, Ю.Смолича, Л.Первомайського і Т.Шевченка. Напередодні окупації Києва військами вермахту в роки Великої вітчизняної війни 1941–1945 не евакуйовувався в сх. р-ни СРСР. 1943 виїхав з родиною до Львова. У грудні цього ж року брав участь у 5-й виставці Спілки укр. образотворчих мист-в (СПУОМ). Наступного року емігрував до Кракова. Співпрацював там з газ. "Краківські вісті", у ній побачили світ бл. 30 його статей з питань мистецтвознавства, а також спогади про довоєнну рад. дійсність. Наступ військ Червоної армії (див. Радянська армія) змусив його виїхати до Австрії, жив у м. Гмунден. Був учасником виставок у Лінці, Інсбруку, Зальцбурзі (усі міста в Австрії). 1948 виїхав до Буенос-Айреса (Аргентина). У наступні роки мав персональні виставки в Аргентині (в кращих галереях Буенос-Айреса: 1949, 1951, 1952, 1954, 1956, 1958, 1965), Канаді (Торонто, 1956) і США (Нью-Йорк, 1963). Малював ікони та створював мозаїки для укр. церков за кордоном. Співробітничав з багатьма вид-вами, зокрема "Атлантидою", "Кодексом", "Атенео". Для останнього ілюстрував "Тисячу і одну ніч" (1950), "Фантастичні оповідання" Е.По (1951), "Божественну комедію" Данте Аліг'єрі (1952), "Декамерон" Дж. Боккаччо, серію "Класичний іспанський театр" (1958), твори А.Франса (1959), Е.Золя (1961), Ф.Кеведо-і-Вільєгаса (1957). Двічі – 1964 і 1965 – його робота з ілюстрування книг відзначалася преміями (відповідно – "Дон Кіхот" і "Дон Сегундо Сомбра"). У 1950–60-ті рр. проілюстрував для вид-в Ю.Середяка і М.Денисюка бл. 80 україномовних книжок. Більш як 15 років малював карикатури для укр. сатиричного ж. "Мітла". Одним з його учнів став Микола Головатий (1986 він отримав спеціальний приз папи Римського).

Осн. твори: "Біля коня" (1929), "Шлях крізь руїни" (1950), "Карнавал", "Акт" (обидва 1962); Мозаїчний запрестольний образ Богоматері в укр. католиц. кафедральному соборі Буенос-Айреса; портрети: Е.По, гетьмана І.Мазепи (рис., вугіль), кардинала Й.Сліпого, "Автопортрет" (1962); Сміхоліна: Краплі для доброго гумору з лабораторії Б.Крюкова. Буенос-Айрес, 1966.

Намалював портрет дружини (художниці Ольги Гурської) і доньки Лідії Качуровської (керамістки).

1969 були організовані його посмертні виставки в Нью-Йорку і Торонто.

1970 дружина К. видала в Аргентині альбом "Boris Kriukow" ("Б.Крюков") із ґрунтовною передмовою іспанською, укр. та англ. мовами.

1977 і 1980 були проведені виставки його творів у Німеччині (відповідно, в Мюнхені і Бад-Айлінгу).

До кінця 1980-х рр. в УРСР його ім'я і творчість замовчувалися.