Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. ЛАБА Василь [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Laba_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАБА Василь (01.09.1887–10.11. 1976) – греко-катол. душпастир, митрат, патролог і каноніст, церк. діяч. Н. в с. Бертишів (нині село Перемишлянського р-ну Львів. обл.). Закінчив г-зію у Львові. Потому студіював теологію у Львові, Інсбруку (Австрія) й Відні, де 1914 отримав ступінь д-ра богослов'я. У роки Першої світової війни служив капеланом 36-го Коломийського стрілец. полку австрійс. армії, який брав участь у боях на Італ. фронті. На початку листопада 1918 разом з полком потрапив у полон. Після повернення до Галичини став (на поч. 1919) польовим духівником в Українській Галицькій армії, а після смерті о. М.Їжака (у грудні 1919) зайняв посаду начального капелана УГА з титулом ген. вікарія УГА. Від 1920 (після припинення існування УГА) працював доцентом, згодом – професором Греко-католицької духовної семінарії у Львові (від 1928 – Греко-католицької богословської академії у Львові) й був соборним крилошанином митрополичої капітули Української греко-католицької церкви. Написав і опублікував "Біблійну герменевтику" (1929), 3-томну "Патрологію" (1931, 1932, 1934), друкувався в богословських часописах. Був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові. У роки Другої світової війни, 1943–45, став ген. вікарієм укр. військ. частин і начальним духівником д-зії "Галичина", мав звання майора. 28 квітня 1943, після закінчення урочистого засідання з нагоди проголошення створення д-зії "Галичина", у соборі святого Юра відбулося урочисте богослужіння. Його відправив Й.Сліпий. Опісля тривалу проповідь виголосив Л. У ній, зокрема, мовилося: "Після того, як продзвеніли великодні дзвони, як прогомоніли воскресні пісні, ми знову вертаємося до тієї церковної пісні, яка каже: "Сей день, єго же сотвори Господь, возрадуємося і возвеселімся в онь". Чому ж маємо радіти в цей такий важкий воєнний час Бо… ми одержуємо змогу створити стрілецьку дивізію. А це воскресення Української Галицької армії, це нав'язування до нашої військової традиції". Проповідь була записана на грамофонну платівку.

По війні жив у еміграції. Став засновником і ректором Укр. духовної семінарії у Гіршберзі й Кулемборзі (Зх. Німеччина; 1945–50); з 1950 – ген. вікарій едмонтонської єпархії в Канаді; провідний діяч світського т-ва "Братство українців-католиків" у Канаді. Належав до вузького кола осіб, наближених до кардинала Й.Сліпого, останній високо цінував Л. як душпастиря й теолога.

П. у м. Едмонтон (Канада).