Бібліографічне посилання: Пінчук Ю.А. ЛАМАНСЬКИЙ Володимир Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lamansky_V_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАМАНСЬКИЙ Володимир Іванович (26.06.1833–19.11.1914) – рос. історик, славіст, геополітик і філософ. Академік Петерб. АН (1900). Н. в м. Санкт-Петербург у сім'ї службовця мін-ва фінансів, дворянина. Здобув освіту в 1-й Петерб. г-зії та на історико-філол. ф-ті Петерб. ун-ту, який закінчив 1854. Учень акад. І.Срезневського. 1859 опублікував магістерську дис. "О славянах в Малой Азии, Африке и Испании", яка привернула увагу багатьох провідних науковців. Зокрема, М.Костомаров відгукнувся на неї рецензією, надрукованою в ж. "Архив исторических и практических сведений, относящихся до России" (1859, № 5). 1862–64 здійснив подорож слов'ян. землями, її результатом стала серія публікацій, серед яких: "Сербия и южно-славянские провинции Австрии"; "Национальности итальянская и славянская в политическом и культурном отношениях" (1864). Л. обирав теми для своїх праць переважно не в межах історії якого-небудь одного народу, а в слов'янстві, яке розумів як єдиний, цілісний організм. Осн. ідеї його славістичних студій пов'язані з критикою існуючих в західноєвроп. науці думок про слов'ян та висуненням теорії двох відмінних за реліг., громадян. і моральним характером світів – греко-слов'янського і романо-германського. В одній з канонічних праць "Три мира Азийско-Европейского материка" (1892) він розвинув вчення стосовно трьох світів культ. людства – азійського, германо-романського і греко-слов'янського, що мали геогр., етногр. і культ. основи самостійного буття, при певній, проте, близькості двох останніх світів порівняно з першим. Від 1865 – зав. кафедри Петербурзького університету. 1871 захистив докторську дис. на тему: "Об историческом изучении греко-славянского мира в Европе", підготовлену на багатому фактичному матеріалі про роль слов'ян в західноєвроп. к-рі. Від 1871 – професор Петербурзького ун-ту. Від 1872 викладав у Петерб. духовній академії, займав там кафедри рос. і церковнослов'ян. мов й історії рос. літератури. 1890 заснував етногр. ж. "Живая старина" і був (до 1900) його редактором. 1890–1900 читав у академії Генерального штабу лекції про сучасне становище слов'ян. Продовжував дослідження в галузі історії, філології, палеографії й етнографії слов'ян. Створив петерб. школу славістів ("школа Ламанського"). В цілому опублікував бл. 400 праць. Приділяв увагу висвітленню життя і творчості відомих учених, серед яких М.Ломоносов, І.Срезневський, Й.Добровський, П.Шафарик та ін. Був одним з кер. багатотомного вид. "Россия. Полное географическое описание нашего Отечества" (1899–1914).

П. у м. Петроград (нині м. С.-Петербург). Похований у Свято-Троїцькій Олександро-Невській лаврі (могила, однак, не збереглася).