Бібліографічне посилання: Чисніков В.М. ЛАНДМІЛІЦІЯ, Українська ландміліція [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Landmilitsiya (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАНДМІЛІЦІЯ, Українська ландміліція. Л. (від нім. land – земля, країна – і лат. militia – військо) – вид військ. формувань, призначених для охорони кордонів Рос. д-ви у 18 ст. і розселених на прикордонних територіях. Крім Укр. Л., існували Закамська, Сибірська і Смоленська. Заснована 2 лютого 1713 указом рос. царя Петра I для захисту Лівобережної України від набігів кримських татар і ногайських татар. Згідно з цим указом, Л. створювалася з числа служилих козаків і служилих людей. Спочатку до її складу входило 6 піших полків із 5 розформованих некомплектних піх. полків і 7 тис. військ. поселенців (див. Військові поселення) колиш. Бєлгородської оборонної лінії 16 – 17 ст. Утримування Л. здійснювалося за рахунок особливого грошового податку, що збирався з населення Київської губернії та Воронезької губ. (скасований 1817). 1722 з метою збільшення чисельного складу полків Л. до них були приписані укр. однодворці – чоловіки від 15 до 30 років. Через рік під кер-вом генерал-аншефа кн. М.Голіцина сформовано 2 регулярні і 2 іррегулярні кінні полки (по 1500 осіб). З роками кількість полків Л. збільшилася. Так, 1729 було 4 регулярні і 6 іррегулярних, а 1731 – 4 піші і 16 кінних регулярних полків. Загалом на той час у Л. налічувалося бл. 22 тис. особового складу і 220 гармат. Озброєння рядових складалося з палаша або шаблі, 2 пістолетів, окрім цього, третина чисельного складу мала карабіни або рушниці, дві третини – піки. Третина Л. утримувалася як регулярні війська, а решта її вояків несли нерегулярну службу.

Спочатку полки Л., що були дислоковані на укр. землях, називалися за іменами командирів, а з 1727 – за назвами укр. міст. Від 1732 вона отримала назву Укр. Л., а з 1736 – Укр. ландміліціонний корпус.

1732 усі полки Л. були розселені на Українській лінії слободами разом зі служилими людьми та їхніми жінками й дітьми. Піх. полки були реорганізовані в кінні (20 полків), їм видали полкові прапори та обмундирування польових військ, але з білого сукна. За правління імп. Петра III Укр. ландміліційний корпус 1762 був перейменований в Укр. корпус. У наступному році імп. Катерина II скоротила особовий склад Л. до 1 кінного і 10 піших полків. Кожний полк мав особливе найменування і приписувався на постійні квартири в містах. Полки по черзі несли службу на Укр. лінії. 1770 усі полки Укр. корпусу увійшли до складу армії на рівних правах з польовими полками, втративши свою специфіку.