Бібліографічне посилання: Чисніков В.М. ЛАСКАРЄВ Володимир Дмитрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Laskarev_V_D (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАСКАРЄВ Володимир Дмитрович (03.07.1868–10.04.1954) – геолог, палеонтолог, геоморфолог. Професор (1903). Член Сербської академії наук і мист-в. Н. в м. Бірючі (нині село Бєлгородської обл., РФ) в сім'ї військовика. 1887 закінчив Черніг. г-зію і вступив на природничий відділ фіз.-мат. ф-ту Новорос. ун-ту в Одесі. По завершенні навчання 1892 був залишений лаборантом при кафедрі геології в проф. І.Синцова. 1898–1900 перебував у закордонному наук. відрядженні в Австро-Угорщині та Швейцарії, поглиблював там знання з геології, стратиграфії та палеонтології неогену. Працював у геол. музеях Відня, Цюриха, Женеви (обидва міста в Швейцарії), Загреба (нині столиця Хорватії). Одну з перших своїх наук. праць (опубл. 1899) присвятив результатам геол. екскурсій по околицях Белграда (нині столиця Сербії).

Від 1902 – приват-доцент Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет). Після захисту магістерської дис. на тему "Фауна бугловских слоев Волыни" (1903) призначений екстраординарним професором і зав. кафедри геології та палеонтології. 1905 отримав учене звання магістра мінералогії та геології.

На запрошення геол. к-ту Росії працював (1901–07) над створенням 10-верстної геологічної карти європ. частини Російської імперії, з цією метою досліджував геол. будову, тектоніку та геоморфологію Подільської губернії і Волинської губернії (відображення їхніх територій містилося на 17-му листі геол. карти).

Став засновником (1912) у Новорос. ун-ті наук. напряму (школи) досліджень стратиграфії четвертинних відкладень. Одним із перших звернув увагу на таке явище, як ярусність лісу, виділив у межах лісів Поділля два яруси. Був першим, хто здійснив геоморфологічне районування європ. території Рос. імперії. Класифікував долини річок Поділля на замкнені, відкриті та прохідні, а також обґрунтував ідею про 2-цикловий розвиток річкової мережі Придніпровського Поділля – консеквентного пд.-сх. напрямку на першому циклі (кінець міоцену та пліоцен) і меридіонального – на другому. Зібрав палеонтологічні колекції, у т. ч. фауністичний комплекс терас Пд. Бугу біля м. Меджибіж (нині зберігаються в Палеонтологічному музеї Одес. ун-ту).

Після захисту докторської дис. за монографією "Общая геологическая карта Европейской России: Лист 17-й" (С.-Петербург, 1914) одержав звання ординарного професора.

1916 (це був 2-й рік Першої світової війни) за завданням відділу сировини геол. к-ту Росії разом із проф. В.Поляковим склав карту-довідник з наявності буд. матеріалів по лінії фронту – Дубно, Кременець, Новоград-Волинський, Проскуров (нині м. Хмельницький), Житомир, Бердичів. У цьому ж році йому була присуджена премія М.Ахматова.

Після революц. подій 1917 (див. Лютнева революція 1917, Жовтневий переворот у Петрограді 1917), від поч. 1918, – позаштатний член Укр. геол. к-ту (к-т об'єднував на той час усі геол. роботи в Україні).

Написав і опублікував у рос. періодичних виданнях близько 80 наук. праць.

1920 емігрував до Греції, а потім жив у Югославії, займався геол. дослідженнями Балканських країн.

П. у м. Белград.