Бібліографічне посилання: Шевченко В.Ф. ЛАТИНІНА Лариса Семенівна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Latinina_L_S (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАТИНІНА Лариса Семенівна (дівоче прізв. – Дирій; н. 27.12.1934) – спортсменка, багаторазова чемпіонка Олімпійських ігор, світу, Європи, СРСР зі спортивної гімнастики. Засл. майстер спорту СРСР (1956), суддя міжнар. категорії (1968), засл. тренер СРСР (1972). Н.в м. Херсон у сім'ї робітника. З дитинства мріяла стати балериною. Рік займалася в хореографічній студії при Будинку нар. творчості. Через закриття студії почала відвідувати (з 4-го класу) гімнастичний гурток у школі (перший тренер – М.Сотніченко). Неодноразово брала участь і перемагала у міських, респ. і всесоюзних змаганнях, 1952 стала майстром спорту. Після закінчення із золотою медаллю школи поступила на ф-т електротехніки Київ. політех. ін-ту. Продовжувала заняття гімнастикою, почала виступати на змаганнях за кордоном. По закінченні 2-го курсу за власним бажанням була переведена до Київ. ін-ту фіз. к-ри (закінчила з відзнакою 1959), виступала за спортивне т-во "Буревісник". 1956 стала абсолютною чемпіонкою зі спортивної гімнастики на XVI Олімпійських іграх (Мельбурн, Австралія). 1958 здобула 4 золоті медалі на чемпіонаті світу в Москві. 1960 на XVII Олімпійських іграх (Рим, Італія) вдруге виборола звання абсолютної чемпіонки зі спортивної гімнастики. 1964 стала срібною призеркою в особистій першості із гімнастичного багатоборства XVIII Олімпійських ігор (Токіо, Японія). Всього завоювала 18 олімпійських медалей, у т. ч. 9 золотих – більше, ніж будь-який ін. спортсмен 20 ст. в будь-якому виді спорту, за що внесена до Книги рекордів Гіннеса. Не раз перемагала чи ставала призером Олімпійських ігор у вільних вправах, в опорних стрибках та змаганнях на окремих снарядах (на брусах, колоді). Була єдиною в історії гімнастики 20 ст. спортсменкою, яка вигравала "золото" у вільних вправах на трьох Олімпійських іграх підряд, тричі перемагала на них у командній першості, двічі – у багатоборстві, один раз – в опорному стрибку. Також завоювала 8 золотих медалей чемпіонатів світу, 7 – Європи, 13 – першості СРСР. Абсолютна чемпіонка Європи (1957, 1961), світу (1958, 1962), СРСР (1961, 1962) з гімнастичного багатоборства, чемпіонка світу 1954, 1958, 1962 в командній першості, переможець змагань в окремих гімнастичних видах – на чемпіонатах світу (1958, 1962), Європи (1957, 1961), СРСР (1956–64). Усього завоювала на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу і Європи 46 медалей, у т. ч. 23 золоті. 1966, по закінченні спортивної кар'єри як гімнастки, переїхала до м. Москва. 1966–77 – старший тренер жін. збірної СРСР з гімнастики. Під її кер-вом команда вигравала золоті медалі на трьох Олімпійських іграх підряд – на XIX (1968, Мехіко), XX (1972, Мюнхен, Німеччина), XXI (1976, Монреаль, Канада). Член оргкомітету XXII Олімпійських ігор (1980, Москва).

Включена до списку 10 найкращих спортсменів світу 20 ст. Нагороджена орденом Леніна (1957), 3-ма орденами "Знак Пошани" (1960, 1965, 1972), орденом Дружби народів (1976), Олімпійським орденом (1990), орденом княгині Ольги 3-го ст. (2002).

2000 їй присвоєно звання "Почесного громадянина міста Херсона".