Бібліографічне посилання: Німчук В.В. ЛАВРИШІВСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ, Лаврашівське євангеліє [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lavrishivske_evangelie (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАВРИШІВСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ, Лаврашівське євангеліє – рукописне Євангеліє 13–14 ст. (апракос; див. Богослужбові книги в православ'ї). У 15–16 ст. книга належала Лавришівському монастиреві Пресвятої Богородиці (розташов. біля м. Новогрудок; нині місто Гроденської обл., Білорусь), звідси її назва. У церковнослов'ян. тексті Л.Є. відображено такі особливості давньоукр. мови, як "ѣ" > "і" ("свѣдитель"), вторинний ("новий") "ѣ" на місці "е" в новозакритих складах ("камѣнь", "оучѣньє"), протетичний "в" ("водръ") та ін. Зберігається в б-ці Музею Чарторийських у Кракові (шифр – IV 2097). Мову пам'ятки доволі докладно проаналізувала Т.Фриделювна (Friedelówna). Результати її досліджень опубл. в книжці "Ewangeliarz Ławryszewski: monografia zabytku" (Wrocław etc., 1974).