Бібліографічне посилання: Храмов Ю.О. ЛАЗАРЄВ Борис Георгiйович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lazarev_B_G (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛАЗАРЄВ Борис Георгiйович (06. 08.1906–20.03.2001) – фiзик, академік АН УРСР (1951; від 1994 – Національна академія наук України ). Засл. діяч н. УРСР (1966). Н. в с. Миропiлля (нині село Краснопільського р-ну Сум. обл.). 1930 закiнчив Ленiнгр. полiтех. iн-т. Деякий час працював у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург ), потім – у Свердловську нині м. Єкатеринбург, РФ). Спiльно з Л.Шубниковим вiдкрив ядерний парамагнетизм твердого водню (1936). Від 1937 працював у Xаркiв. фiзико-тех. iн-тi (з 1938 – зав. лабораторією, згодом – зав. відділом ін-ту, 1988–2001 – радник при дирекції).

Проводив наук. дослiдження в галузi фiзики твердого тiла й конденсованого стану речовини, фiзики низьких температур, крiогенної i вакуумної технiки. Спiльно з О.Галкiним відкрив детекторнi властивостi надпровiдникiв (1948), з Б.Вєркiним – ефект де Xааса–ван Альфена в широкого кола металів (1949–51), незалежно вiд М.Брандта – перехiд 2¹/₂-го роду в металах при пружних деформацiях (1963–65). Розробив зі спiвробiтниками низку надпровiдних соленоїдiв із сильними магнітними полями та високовакуумних конденсацiйних насосiв, метод розділення ізотопів гелію та одержання температур нижче 1 К. Створив наук. школу.

Лауреат Держ. премії СРСР (1951), Держ. премії УРСР (1982). Нагороджений Почесною відзнакою Президента України (1996), орденом "За заслуги" 3-го ст. (1999).

П. у м. Харків.