Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. ЛЕ-ПЛЕ Фредерик [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Le_Ple_F (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕ-ПЛЕ Фредерик (Le Play, 11.04.1806–05.04.1882) – франц. геолог (професор гірничої школи в м. Париж), економіст, соціолог (його дослідження робітн. сімей та їхніх бюджетів вважаються класичними і є нині важливим джерелом інформації про тогочасний стан робітн. класу). Н. в комуні Ла-Рив'єр-Сен-Совер (департамент Кальвадос, Франція). 1837–39 був учасником експедиції на Пд. Росії та України, організованої А.Демидовим (членом Петерб., Мюнхенської, Стокгольмської та Паризької академій наук, власником італ. князівства Сан-Донато, нащадком гірничозаводчика Акінфія Демидова). Окрім Л.-П., до експедиції входили ще 20 іноз. фахівців (топографи, хіміки, палеонтологи, медики, рисувальник). Л.-П. очолював геолорозвідувальні роботи, безпосередньо на Донбасі він продовжив розвідки, розпочаті свого часу Ф.Зуєвим, К.Габлицем, П.-С.Палласом, Є.Ковалевським.

Наук. результатом експедиції стало видання коштом А.Демидова 4-томної праці з таблицями, геол. картами та ілюстраціями (видрукувана 1841–42 в Парижі). Л.-П. був автором останнього тому. Цей том містить, окрім природознавчого матеріалу (у т. ч. результатів аналізу, виконаного в Парижі в спеціально для цього створеній лабораторії, взятих під час експедиції зразків вугільних та залізних руд з 225 родовищ), багато даних про екон. життя Пд. України, зокрема, про особливості праці тамтешніх робітників (Луганського казенного ливарного заводу та Лисичанських копалень), умови їхнього життя, деякі звичаї і характерні риси поведінки. Констатуючи досить повільний розвиток вугледобування в Донец. краї, Л.-П. пояснював це недостатньою заселеністю краю та обмаллю в ньому пром. підпр-в, а отже, й нерозвиненістю ринку збуту вугілля, тим більше, що казенний Луган. ливарний з-д забезпечувався урядовими замовленнями без врахування зміни ціни вугілля. Л.-П. заперечував обґрунтованість тези, що в Донбасі неможливо виплавляти чавун та виготовляти залізо з місц. руд на місц. кам'яному вугіллі, й обстоював ідею "об'єднання вугілля та руди". Для створення сприятливих умов для такого "об'єднання", на його думку, необхідно було захистити донец. кам'яновугільну пром-сть держ. митною протекцією (англ. вугілля продавалося на Донбасі дешевше за місц. лише тому, що воно перевозилося на мор. суднах не як вугілля, а як баласт цих суден). У цій книзі Л.-П. дав поетичний опис укр. степу (степ нагадував йому безкрайнє море, величезний трав'яний килим), а також детальний опис традиційного укр. транспорту – чумацьких мажар із впряженими волами (див. Чумацтво) . За його повідомленням, кожна мажара перевозила за добу до 1 т вантажу на відстань 24–35 км.

Працю було високо оцінено сучасниками, й це спонукало видавців здійснити її переклад рос. мовою. Переклад виконав проф. геології Г.Щуровський, а Л.-П. підготував для рос. видання доповнення (для цього він ще кілька разів приїздив на Донбас) про зміни в споживанні донец. вугілля з кінця 1830-х рр. до 1850.

У себе на Батьківщині Л.-П. 1848 став членом Держ. екон. комісії, був організатором Всесвітньої виставки 1855, членом Держ. Ради й одним з радників імп. Наполеона III. Написав низку наук. праць, зокрема: "Європейські робітники", "Соціальна реформа у Франції", "Організація праці", "Організація родини", "Соціальний мир". Відстоював ідею, що відносини між роботодавцями і робітниками мають будуватися на принципах патронатства, й у зв'язку з цим критикував тих, хто пропагував принцип рівних прав, оскільки, на його думку, наслідком утілення в життя цього принципу буде сусп. хаос.

П. у м. Париж.