Бібліографічне посилання: Васильєв В.Ю. ЛЕБІДЬ Дмитро Захарович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lebid_D_Z (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕБІДЬ Дмитро Захарович (11. 01.1893–30.10.1937) – парт. та рад. діяч, канд. у члени політбюро ЦК КП(б)У (1921–22), член політбюро ЦК КП(б)У (1922–24). Н. в с. Єлецько-Миколаєвське (нині с. Євецько-Миколаївка Новомоск. р-ну Дніпроп. обл.) в сел. родині. 1905 вчився у 2-річному залізничному уч-щі. 1908–12 працював слюсарем на з-ді штампування, згодом – у вагонних майстернях Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). 1912 – член орг. бюро з виборів до 4-ї Держ. думи Рос. імперії (див. Державна дума Російської імперії) від катериносл. орг-ції РСДРП(б). Тоді ж познайомився з Г.Петровським. Наприкінці 1912 був заарештований, але невдовзі потому звільнений, після цього продовжив нелегальну більшовицьку роботу. Від лютого 1917 – член Катериносл. ради робітн. депутатів, займав посади губернського комісара міліції, заст. голови Катериносл. залізниці. Був редактором газет "Известия Исполкома Екатеринославской железной дороги", "Революционный сигнал железнодорожника". 1918 – редактор "Вестника Народного комиссариата внутренних дел РСФСР". Від січня 1919 – заст. голови Катериносл. губернського виконкому, член губернського к-ту КП(б)У. У липні–грудні 1919 – на партійно-рад. роботі у Владимирі (нині місто в РФ). Від грудня 1919 – редактор газ. "Звезда" в Катеринославі, нач. політвідділу Катериносл. залізниці. Від листопада 1920 – член оргбюро та 2-й секретар ЦК КП(б)У. Висунув ідею боротьби "розвинутої" рос. міської к-ри з "відсталою" укр. сільс. к-рою в Україні. Чинив спротив політиці українізації (див. Українізації політика) від 1923. 1924–25 – голова Центральної контрольної комісії (ЦКК) КП(б)У й нар. комісар Робітничо-сел. інспекції УСРР. 1926–30 – заст. наркома Робітничо-сел. інспекції СРСР, член президії ЦКК ВКП(б). Перебуваючи на роботі в РСФРР, неодноразово виступав на пленумах ЦК ВКП(б) проти політики українізації, окремі елементи якої вважав помилковими. 1930–37 – заступник голови РНК РСФРР/ РРФСР. Делегат Х–ХVII з'їздів РКП(б)–ВКП(б), V–VIII конференцій та IX з'їзду КП(б)У. Член ЦК ВКП(б) в 1930–37.

1 серпня 1937 заарештований за звинуваченням в укр. націоналізмі. Розстрільний список з його прізвищем був підписаний (21 жовтня цього ж року) Й.Сталіним, В.Молотовим, Л.Кагановичем і К.Ворошиловим. 29 жовтня засуджений до смертної кари.

Реабілітований 1956.