Бібліографічне посилання: Музика І.В. ЛЕГАЛЬНІСТЬ, ЛЕГАЛІЗАЦІЯ, ЛЕГІТИМАЦІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Legalnist_legalizatsiya_legitimatsiya (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕГАЛЬНІСТЬ, ЛЕГАЛІЗАЦІЯ, ЛЕГІТИМАЦІЯ (як юридичні терміни). В юрид. сенсі словом "легальність" (від лат. legalis – законний) означають: 1) відповідність чинним законам (дозволеність законом, узаконення); 2) визнання певного суб'єкта, сусп. відношення, процедури, дії такими, що існуюють або вчинені на законних підставах; 3) оформлений у передбаченому законом порядку статус суб'єктів права. Словом "легалізація" (франц. legalisation – узаконення) означають: 1) дозвіл діяльності будь-якої орг-ції; 2) надання юрид. сили певному акту, дії; 3) визнання тих чи ін. осіб суб'єктами правовідносин; 4) офіц. визнання факту утворення юрид. особи; 5) підтвердження дійсності підписів на документах; 6) підтвердження правомочності документів у міжнар. спілкуванні (консульська легалізація; здійснюється у формі встановлення і засвідчення дійсності підпису на документах та відповідності їх законам й інтересам д-ви перебування консула). Згідно з 5-ю статтею Гаазької конвенції 1961, чинність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, і, у належному випадку, чинність печатки та штампу, якими скріплено документ, засвідчує апостиль (спец. штамп, який відповідно до згаданої конвенції ставиться на офіц. документах держав-учасниць конвенції з метою звільнення документів від необхідності дипломатичної або консульської легалізації). Апостилізація (від. англ. apostil – спец. штамп, що засвідчує дійсність підписів, статусу осіб, печаток) є вищим ступенем засвідчення документів, що визнаються в країнах, які підписали конвенцію. Чинність апостиля можна перевірити в МЗС країни-члена конвенції; 7) "відмивання" грошей або ін. майна, набутого незаконним шляхом.

Слово "легітимація" (лат. legitimus – законний, правомірний) вживається для означення: 1) надання певному політ., соціальному, адм. чи екон. явищу правового, законного статусу; 2) процедури визнання або підтвердження прав політ. влади на прийняття політ. рішень і здійснення політ. вчинків і дій, застосування примусу; 3) узаконення нового політичного режиму; 4) підтвердження правових підстав, законності держ. влади, державних та соціальних інститутів; 5) узаконення, визнання або підтвердження прав і повноважень фізичних і юрид. осіб або їхніх дій відповідними документами; 6) процедури визнання певного суб'єкта чи факту, ідентифікації особи.