Бібліографічне посилання: Огуй О.Д. ЛЕВАНТИНСЬКИЙ ТАЛЕР, Левантинський талер Марії Терезії [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levantinsky_Taler (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВАНТИНСЬКИЙ ТАЛЕР, Левантинський талер Марії Терезії – найпопулярніша на західноукр. землях талерна монета (див. Талер) із зображенням ерцгерцогині Австрії та королеви Угорщини й Чехії (з 1740), імператриці "Священної Римської імперії германської нації" (з 1745) Марії Терезії, карбована за конвенційною стопою (діаметр 39,5 мм, вага 28, 0668 г / 23,386 г чистого срібла; див. Конвенційна система). Застосовувався у внутр. обігу і для торгівлі з Левантом (від італ. Levante – Схід; тодішня заг. назва країн сх. узбережжя Середземного моря – нині це тер. сучасних Лівану, Сирії, Туреччини, Палестини та ін.) і Африкою, де Л.т. – завдяки своєму рельєфному гурту (нім. Gurt – буквально пояс; ребро монети), складному для обрізання з метою зменшення ваги монети, та стабільній якості – панував серед ін. монет (англ. рупія, еритрей, талер Італії, 5 франків Франції, ефіопський таларі). З цієї монети також виготовляли монетні прикраси (у т. ч. салби на Буковині).

На аверсі (від лат. adversus – повернутий обличчям; лицьовий бік монети або медалі) левантинських талерів з Гюнцбурга (як типових, так і їхніх наслідувань) міститься портрет государині старшого віку в невеликій вуалі та з брошкою в 9 перлів і написом M. (скорочення від слова MARIA) THERESIA D. (DEI) G. (GRATIA) R. (ROMANORUM) IMP. (IMPERATRIX) HU. (HUNGARIAE) BO. (BOHEMIAE) REG. (REGINA): "Марія Терезія, Божою милістю римська імператриця, королева Угорщини та Чехії". Під бюстом – літери S.F. на позначення прізвищ двох монетних службовців (S. – Томаса Шьобля – Thomas Schöbl; F. – Йосифа Фабі – Joseph Faby). На реверсі (від лат. reverses – зворотний) – імперський подвійний орел з австрійс. щитом посередині (геральдично: срібна полоса на червоному фоні), оточеним чотирма гербами: Угорщини зі Словаччиною – полоса та хрест; Богемії (офіц. назва 1526–1918 Чехії, що входила до складу Габсбурської монархії) – лев; Бургундії (істор. область на сх. Франції) – полоси на полі та бургундський хрест; Бургау (Гюнцбург) – три скісні полоси на жовтому полі, а також напис: ARCHID.(UX) AUST.(RIAE) DUX BURG.(UNDIAE) CO. (MES) TYR.(OLYS): "Ерцгерцогиня Австрії, герцогиня Бургундії, графиня Тиролю, 1780". На гурті талерів високорельєфними літерами (завдяки застосуванню тех. нововведення 1748 – шпіндельних пристроїв замість валикових) розміщено девіз імператриці: JUSTITIA ET CLEMENTIA: "Справедливість і м'якість".

Левантинські талери карбувалися 1748–64 (епізодично до 1780) у м. Галь (Тироль, Австрія) (всього тут було виготовлено бл. 19 млн талерів, 17 млн із них надійшли в Туреччину та на Бл. Схід), а від 1764 до 1780 – у м. Гюнцбург (Передня Австрія, нині Швабська Баварія; ініціали S.C., S.F.; всього 20 млн) та в м. Відень (1751–80; 8,85 млн). Їхні імітації карбувалися в республіках Венеція (на пд. Італії) та Рагуза (на узбережжі Адріатичного моря; столиця – м. Дубровник; нині тер. Хорватії). Імітували Л.т. також чоловік Марії Терезії – герм. імп. Франц I Лотаринзький – і її ворог – Фрідріх II Великий, король Пруссії.

Через значний попит на Л.т. у Леванті та 15-відсотковий чистий прибуток від їх продажу карбування було продовжене і по смерті государині: у м. Гюнцбург (ініціали S.F.; 1792–1805; обсяг 2,22 млн талерів); у м. Відень (I.C.–F.A.: 1780–1805; T.S.–I.F.: 1792–96, 1799; S.F. – з 1805.); у м. Карлсбург (нині м. Альба-Юлія, Румунія; ініціали A.H.–G.S.; 1788–1820); у м. Прага (ініціали P.S.–I.K.; 1836–37, 1841–42; обсяг 246 тис. талерів); у м. Кремніц (нині м. Банска-Штіявніца в Словаччині; ініціали B./S.K.–P.D.; у 1784); у м. Мілан (S.F.; 1817–24, 1831–46), у м. Венеція (S.F.; 1820–46, 1848–66). Ці випуски монет відносно часто трапляються у колекціях, західноукр. монетних прикрасах. Випуски цих монет було розповсюджено як у монархії Габсбургів (ціна Л.т.: 2 флорини 10 крон чи 4 крони 21 гелер при вдвічі меншій собівартості), так і на широкому європ. просторі від Балкан та Греції (належних до Османської імперії), особливо ж у Леванті та в Сх. Африці – Абіссінії (нині Ефіопія), Занзібарі (нині в складі Танзанії), Судані, – де їхня вартість складала 2,5–4 тис. каурі, а також у Пд.-Сх. Азії, аж до о-ва Ява.

З розпадом Австро-Угорщини карбування Л.т. було продовжене в Австрії (лише 1925 було виготовлено 15 млн талерів). 1935 Італія перебрала в Австрії штемпелі на карбування Л.т. для окупованої Абіссінії. Тоді ж Англія та Франція розпочали імітування Л.т. для торгівлі в арабсько-афр. й інд. просторі. Після Другої світової війни Відень 1946 знову розпочав карбування Л.т. із зображенням Марії-Терезії. Брюссель, Лондон та Париж продовжили їх карбування в 1950-х рр., причому Париж карбував їх до 1966. Крім того, карбування талерів у Великій Британії (крім Лондона) перейняв на себе Бірмінгем (емісії 1949 та 1953). Левантинські талери цих випусків дуже рідкісні в Україні.

Через запровадження власної валюти та зниження попиту на срібло Саудівська Аравія зняла Л.т. з обігу 1928, а Ефіопія – 1945/50; Єменська Араб. Республіка – 1965, відтоді на сх. базарах Бл. Сходу (особливо в Ємені та Кувейті) левантинські талери продаються як прикраси. Попри зниження потреб у Л.т. монету й далі карбують у Відні як сувеніри. Заг. обсяг цих талерів наприкінці 20 ст. сягнув 389 млн екземплярів (на 1897 їх налічувалося 200 млн).