Бібліографічне посилання: Дзендзелівський Й.О., Левченко М.М. ЛЕВЧЕНКО Михайло Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levchenko_M_M (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВЧЕНКО Михайло Михайлович (псевдоніми – Лучинський Богуслав, Лучинський Болеслав, Незначний Борис; 1830 – 9.10.1891) – лексикограф і етнограф. Н. в м. Київ. Отримавши освіту, прагнув поширювати знання серед своїх земляків, які через матеріальну скруту були обмежені в можливостях вчитися. У зв'язку з цим писав, що "людям, пользующимся материальною обеспеченностью и, вследствие того, имевшим возможность получить какое-нибудь образование, предстоит святой долг помочь своим землякам в этом благородном стремлении". У липні 1861 в ж. "Основа" опублікував коротку статтю "Заметка о русинской терминологии", присвячену постановці питання про розробку наук. термінології на основі народної – загальнодоступної – мови, в т. ч. укр. наук. термінології на основі укр. нар. мови. У ній висловив тезу, що оскільки новітня (на відміну від середньовічної) "наука делается общим достоянием, поэтому и термины научные должны быть общепонятны". На його думку, "термины научные следует составлять в духе народного языка, так, чтобы впоследствии они могли быть приняты самим народом". Наприкінці цієї статті додав короткий словник (більше 100 слів), створений саме в такому дусі (в ньому пропонувалося, зокрема, термін "арифметика" замінити терміном "щотниця", "алгебра" – "німа щотниця, або німощот", "аллегория" – "инослов" і т. д.). 1874 оприлюднив у Києві працю "Опыт русско-украинского словаря" (це був перший російсько-укр. словник, реєстр якого містив понад 7500 рос. і бл. 9000 укр. слів; тривалий час він був єдиним підручником укр. лексики і, за характеристикою А.Кримського, "відслужив велику службу українцям"). До укр. частини цього словника увійшли переважно пд.-сх. наріччя та слова з творів укр. письменників. Окремими реєстрами виділені "Личные имена южноруссов" та "Географические имена". 1875 у 5-му томі "Записок Юго-Западного отделения императорского Русского географического общества" побачила світ його розвідка "Кілька даних про житла та їжу південнорусів". Написав і опублікував низку ін. етногр. праць.

П. у м. Київ.