Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. ЛЕВИНСЬКИЙ Іван Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levinsky_I_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВИНСЬКИЙ Іван Іванович (06.07.1851–07.07.1919) – архітектор, підприємець, громад. діяч. Н. в м. Долина в родині директора укр. нар. школи. Від 1859, по смерті батька, разом із матір'ю мешкав у м. Стрий, закінчив там 4 класи початкової школи. Згодом переїхав до м. Львів і закінчив там реальну школу. 1868 поступив на буд. ф-т Львів. тех. академії (нині Держ. ун-т "Львівська політехніка"). Тут його наставником став проф. Ю.Захарієвич. 1874 отримав диплом і був залишений при академії. 1881 організував архітектурно-проектне бюро, що займалося розробкою інтер'єрів будинків, кресленням вікон, дверей, архіт. артикулів. З часом бюро стало одним із кращих у місті, в ньому працювали відомі майстри краю. За проектами бюро будувалися споруди у Дрогобичі, Стрию, Станіславові (нині м. Івано-Франківськ), Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), в ін. містах і містечках Галичини, а також Львові. 1889 за сприяння Ю.Захарієвича та О.Домашевича створив "Фабрику кахлевих печей", а через деякий час став також власником ф-ки з вир-ва худож. кераміки, навколо якої поступово утворилося фабричне містечко худож. декоративного промислу. Співпрацював з т-вами "Просвіта" (див. Просвіти) та "Сільський господар", входив до складу ради Національного музею у Львові, був заст. голови і членом Політех. т-ва, Укр. тех. т-ва, Т-ва укр. техніків і промисловців, Укр. керамічного гуртка, Ліги пром. допомоги та ін. Ініціював створення Укр. пед. т-ва, збудував для нього власним коштом будинок, кілька шкіл, бурс, г-зій, читалень, фінансово підтримував молодих поетів, письменників, художників, музикантів. 1892 і 1894 організував перші виставки фабричного промислу у Львові, 1912 – у Коломиї. Брав участь у світ. виставках. 1901 очолив кафедру ужиткового б-ва Львів. політех. школи, 1903 був обраний надзвичайним професором (з 1909 – звичайний професор) буд. від-ня цього ж навч. закладу. У своїй творчості використовував стильові принципи модерну з елементами укр. нар. арх-ри. За його власними проектами та за проектами, розробленими в його майстерні, у Львові було зведено, зокрема: гол. корпус залізничного вокзалу, готель "Жорж", будинок страхового т-ва "Дністер" (1905–06), Народний дім (1906–08), будинок бурси Укр. пед. т-ва (1906–09), будинок Укр. муз. т-ва ім. М.Лисенка (1913–16). Усього його фірма самостійно спроектувала у Львові бл. 40 споруд і бл. 50 за участю ін. фірм. Був одним з найуспішніших підприємців Львова, на його буд. підпр-вах працювало бл. 1000 осіб, окрім буд-ва, займався також вир-вом харчових продуктів і розробкою торфу. З початком Першої світової війни 1914 був депортований рос. окупаційною владою до Києва. Збудував там на вул. Павловській (нині вул. Ю.Коцюбинського) для військовополонених галичан дерев'яну церкву в гуцульському стилі (1934 зруйнована, нині на цьому місці розташов. Посольство США в Україні). 1917 став одним із засн. агрономічно-тех. т-ва "Праця".

1918 вернувся до Львова.

П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.

1992 у Львові створено творчо-вироб. фонд "Фабрика Івана Левинського", в його складі діють: проектне бюро, підрозділи з буд-ва, реставрації та реконструкції, а також наук. мистецтвознавчий відділ.