Бібліографічне посилання: Герасименко Н.О. ЛЕВИЦЬКИЙ Орест Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levitsky_O_I (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВИЦЬКИЙ Орест Іванович (псевд. Маяченець; 13(25).12. 1848–09.05.1922) – історик, правознавець, архівіст, археограф, белетрист. Академік УАН (1918; від 1921 – ВУАН; нині Національна академія наук України). Н. в с. Маячка Кобеляцького пов. (нині село Новосанжарського р-ну Полтав. обл.) в сім'ї диякона (батько походив з козацько-старшинського роду Носів-Левицьких; прадідом Л. був Г.Левицький-Ніс). 1857–59 навчався в початковій приватній школі, 1859–69 – у Полтав. духовному уч-щі й семінарії. Потому рік працював домашнім учителем у с. Веприк (нині село Гадяцького р-ну Полтав. обл.), 1870 поступив на юрид. ф-т Київ. ун-ту., невдовзі перевівся на історико-філол. ф-т. Його істор. погляди склалися під впливом ідей народництва (див. Народницький напрям в українській історіографії). Наук. діяльність розпочав ще в студентські роки під керівництвом В.Антоновича. 1874 закінчив ун-т. Першим дослідженням стала дипломна праця "Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине 17 века". Від 1874 (і до 1921) займав посаду відп. секретаря Тимчасової комісії з розбору давніх актів у Києві (див. Київська археографічна комісія), був її першим історіографом. Водночас працював (до 1906, за ін. джерелами – 1909) викладачем рос. мови і письменства в 4-й Київ. г-зії та викладачем географії в муз. уч-щі (1876–77), а також пом. зав. Центр. архіву в Києві (1879–87). 1896 нагороджений орденом св. Володимира.

Був членом Київ. громади (див. Громади), дійсним членом-співробітником Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (від 1876), дійсним членом (від 1878), членом ради (1885–1902) та заст. голови (1902–05) Історичного товариства Нестора-літописця, дійсним членом Київ. юрид. т-ва (відділ звичаєвого права; від 1881) і Наукового товариства імені Шевченка у Львові (від 1911), членом Українського наукового товариства в Києві (1907–14), почесним членом Полтавської губернської вченої архівної комісії (від 1906) та Полтав. церковно-історико-археол. к-ту (від 1906).

Після революційних подій 1917 очолював громадські і держ. комісії з питань укр. правничої термінології.

Від 1918 був членом Комітету для охорони пам'яток історії та мист-ва.

У листопаді 1918 включений до складу перших фундаторів (академіків) УАН. В академії посів кафедру звичаєвого права України. Був секретарем (з 1918) і головою (з 1920) Соціально-екон. відділу. Очолював Комісію ВУАН для виучування звичаєвого права України, а також Правничо-термінологічну комісію. Входив до кладу Комісії для виучування історії західнорус. і укр. права.

Від грудня 1919 – в. о. Президента УАН–ВУАН.

Від 1921 – голова правничого т-ва при ВУАН.

У березні 1922 став Президентом ВУАН.

Загалом написав більше 200 наук. праць з правознавства й історії України 16–19 ст. У центрі його наук. інтересів були: родинне право, звичаєве право, побут, сімейні відносини, правове становище укр. жінки в 16–17 ст., історія укр. церкви, селянства й судочинства. Значну увагу приділяв становищу селян і рядових козаків, їх визискові козац. старшиною, а також нац., екон. та реліг. гнобленню укр. народу в Правобережній Україні в 2-й пол. 17–18 ст.

Працював у галузі археографії. Готував наук. видання літописів, істор. творів, актових матеріалів "Архива Юго-Западной России", писав до них вступні статті, текстологічні примітки та наук. коментарі (зокрема, 1909 видав збірку актів з сімейного права та сімейного побуту, додав до неї свій нарис про особливості сімейного побуту в Пд.-Зх. Росії 16–17 ст.).

Власний архів, колекцію істор. документів і свою б-ку 1921 передав до ВУАН (нині зберігаються в Ін-ті рукопису Нац. б-ки України ім. В.Вернадського НАН України; особовий архів Л. загалом містить 162 одиниці зберігання).

П. на станції Драбів (нині с-ще міськ. типу Черкас. обл.), похований у с. Митлашівка, поблизу Драбова (нині село Драбівського р-ну Черкас. обл.).

Бібліогр.: Сімзен-Сичевський О.М. Список праць академіка О.І.Левицького в хронологічному порядку. В кн.: "Записки соціально-економічного відділу УАН", т. 1. К., 1923; Мокляк В.О. Орест Левицький (1848–1922): Бібліографічний покажчик. Полтава, 1993.