Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. ЛЕВАНДА Іван (Іоанн) Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lewanda_I_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕВАНДА Іван(Іоанн) Васильович (справжнє прізв. Сікачка; 1734–25.06.1814) – церк. проповідник, протоієрей. Н. в м. Київ на Подолі в сім'ї шевця Василя Сікачки. Змалку допомагав батькові, розносив по домівках виконані замовлення, близько зійшовся із сином о. Іоанна Леванди – священика Свято-Воскресенської церкви на Подолі. Жага до знань й видимі здібності зробили його улюбленцем о. Іоанна. Той влаштував його на свій кошт до Київ. академії (див. Києво-Могилянська академія) й дав йому своє прізвище – Леванда. Ще за студентських років Л. уславився своїми проповідями. 1760 закінчив академію й почав працювати в ній вчителем у класі інфіми. Невдовзі оженився. 1763 був висвячений і зайняв місце парафіяльного священика у Києво-Подільській Свято-Успенській соборній церкві. Під час морової пошесті 1770, що скосила майже третину мешканців Подолу, його проповіді розходилися в численних списках. У своїх листах до мирян він напучував останніх терпляче миритися з недосконалістю світу, тому що "світ для нас у нові форми не переллють". 1786 став найпершим (рос. – первенствующим) протоієреєм відновленого кафедрального Софійського собору, зажив великої пошани. Катерина II нагородила його кабінетним хрестом, усипаним діамантами, на червоній стрічці, Павло І – митрою, Олександр І – орденом св. Анни 2-го ст. (1806) та 1-го ст. (1810). У велику київ. пожежу 1811, коли мешканці Подолу рятувалися від вогню на дніпровських мілизнах, Л. був разом із потерпілими, надаючи їм посильну допомогу і підбадьорюючи їх словами утіхи та християн. повчання.

Особисто був знайомий з Г.Сковородою, О.Лобисевичем, В.Капністом, О.Шафонським. Т.Шевченко у повісті "Близнецы" зобразив Л. разом із Г.Сковородою як шкільних приятелів одного з персонажів твору – Федора Сокири, дещо іронічно назвав його "знаменитим київським витією".

П. у м. Київ. Олександр I призначив відповідно до представлення св. Синода його доньці Марії пожиттеву пенсію в 600 крб. щорічно.