Бібліографічне посилання: Храмов Ю.О. ЛЕЙПУНСЬКИЙ Олександр Ілліч [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Leypunsky_O_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕЙПУНСЬКИЙ Олександр Ілліч (07.12.1903–14.08.1972) – фізик-експериментатор, академік АН УСРР/УРСР (1934; нині Національна академія наук України). Герой Соц. Праці (1963). Н. в с. Драглі (нині село в Польщі) в родині десятника з буд-ва шосейних доріг. 1926 закінчив Ленінгр. політех. ін-т, з 1927 працював в Ленінгр. фізико-тех. ін-ті. 1929 переїхав до Харкова, де у Харків. фізико-тех. ін-ті (ХФТІ) зайняв посаду заст. директора. Від серпня 1933 – дир. ХФТІ. У квітні 1934 відряджений на стажування до Німеччини та Великої Британії. Згодом працював у Е.Резерфорда в Кавендишській лабораторії Кембриджського ун-ту. В жовтні 1935 повернувся до Харкова й у грудні був поновлений на посаді дир. ХФТІ. У роки "єжовщини" у вересні 1937 знятий з посади директора, а в липні заарештований як агент нім. розвідки, однак у серпні звільнений у зв'язку з припиненням справи. Потому продовжив працювати в ХФТІ наук. керівником лабораторії. У листопаді був переведений до евакуйованого в м. Уфа (нині столиця Башкортостану, РФ) Об'єднаного ін-ту фізики і математики АН УРСР. 1944 став дир. Ін-ту фізики АН УРСР (займав цю посаду до 1950). Від серпня 1949 – наук. кер. Фізико-енергетичного ін-ту в Обнінську (нині місто Калузької обл., РФ), з 1950 – наук. керівник програми створення в СРСР ядерних реакторів на швидких нейтронах.

Наук. Праці – в галузі атомної, ядерної, нейтронної фізики, ядерної енергетики. Спільно з К.Синельниковим, А.Вальтером і Г.Латишевим вперше в СРСР здійснив розщеплення ядра атома літію штучно прискореними протонами (1932), дав побічне підтвердження гіпотези нейтрино (1936), незалежно від інших передбачив ланцюгову реакцію поділу атомного ядра (1939). 1946–48 висунув ідею ядерного реактора на швидких нейтронах, показав можливість розширеного відтворення ядерного палива в таких реакторах. Запропонував використовувати у швидких реакторах як теплоносій рідкі метали (натрій, сплав "свинець-вісмут"). Під його кер-вом у СРСР розроблено і запущено експериментальні швидкі реактори БР-1, БР-5 і БОР-60 та перші пром. енергетичні реактори БН-350 і БН-600.

Розробив ядерні реактори для атомних підводних човнів, зокрема для човнів 2-го покоління "Альфа", косміч. ядерно-енергетичні установки "Бук" (компактні ядерні реактори на швидких нейтронах) для розміщення на супутниках (перший "Бук" встановлено на супутникові "Космос-367" у жовтні 1970), термоемісійні ядерні енергетичні установки (перша така установка "Топаз" запущена в космос на супутникові "Космос-1818" у лютому 1987). Створив наук. школу.

Лауреат Ленінської премії (1960).

П. у м. Москва.

1996 ім'ям Л. названо Держ. наук. центр Рос. Федерації "Фізико-енергетичний інститут" в Обнінську.