Бібліографічне посилання: Юркова О.В. ЛІБЕРБЕРГ Йосип Ізраїльович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Liberberg_Y_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІБЕРБЕРГ Йосип Ізраїльович (27.10.1897–09.03.1937) – історик, мовознавець, державний діяч. Чл.-кор. ВУАН (нині Національна академія наук України; 1934). Н. в м. Старокостянтинів. Навч. на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту. Входив до Єврейс. соціал-демократ. робітн. партії "Поалей Ціон" (див. Поалей Ціон). Від 1918 служив добровольцем у РСЧА (див. Радянська армія), перебував на підпільній роботі в Полтавській губернії та Київській губернії. Від 1920 мешкав у Києві. Від 1919 – член КП(б)У. Викладав всесвітню історію, історію соціалізму, історію класової боротьби на Вищих політ. курсах Укр. військ. округу, на єврейс. пед. курсах, у Київ. політех. ін-ті, Київ. с.-г. ін-ті, Київ. ін-ті нар. освіти, Київ. ін-ті нар. госп-ва. Від 1926 займав посади наук. співробітника, керівника секції історії Зх. Європи Науково-дослідної кафедри марксизму-ленінізму при ВУАН і паралельно працював (до 1927) в Ін-ті марксизму в Харкові. 1926–29 очолював створену (на противагу Гебраїстичній історико-археографічній комісії при ВУАН) н.-д. кафедру історії єврейс. к-ри при 1-му відділі ВУАН (кафедра була адміністративно підпорядкована Наркомосу УСРР) та завідував її істор. секцією. Від 1929 (і до 1934) – директор Ін-ту єврейс. пролетарської к-ри при ВУАН (Ін-т був створений на основі н.-д. кафедри історії єврейс. к-ри) та одночасно керівник істор. секції цього ін-ту. 1934 був обраний делегатом XVII з'їзду ВКП(б).

Від жовтня 1934 – голова орг. к-ту Біробіджанської єврейс. автономної області, з грудня цього ж року – перший голова виконкому обласної ради Єврейс. автономної області (нині у складі Хабаровського краю, РФ).

20 серпня 1936 заарештований у Москві й ув'язнений.

16 жовтня 1936 постановою Президії АН УСРР виключений зі складу академії як "контрреволюціонер, ворог партії, уряду і радянського народу".

9 березня 1937 Військ. колегією Верховного суду СРСР за звинуваченням у належності до контрреволюц. троцькістсько-терористичної орг-ції засуджений до смерті. Страчений того ж дня в м. Москва.

Реабілітований 1956.