Бібліографічне посилання: Скрипник П.І. ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lichakivsky_tsvintar (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР. Розташов. на узгір'ї сх. частини м. Львів, званої місц. жителями "пісками". Має характер парку. Є одним з найстаріших кладовищ у Європі. У письмових джерелах уперше згадується 1667 як місце поховання померлих від епідемій. Наприкінці 18 ст., після того, як були заборонені погребіння біля церков, став місцем почесних поховань. Від серед. 19 ст. – загальноміський цвинтар. У 1960-х рр. закритий для масових поховань.

Є пам'яткою к-ри і арх-ри. Від 1991 – історико-меморіальний музей-заповідник "Личаківський цвинтар" (має площу 40 га). Налічує бл. 5 тис. склепів і надгробків, із них 700 – скульптури та рельєфи. Становить собою складний пантеон. Найдавнішими є барокові й пізньобарокові надгробки. Серед пам'ятників 1-ї пол. 19 ст. – багато архіт. форм, що ґрунтуються на мист-ві Стародавніх Єгипту, Греції, Риму. Більш пізні надгробки створені в стилі нових архіт. форм.

На Л.ц. похована велика кількість видатних діячів науки, освіти, к-ри України, Польщі, країн Зх. Європи. Тут є братські могили солдатів та борців за незалежність своїх народів.

На Л.ц. покояться тіла, зокрема, І.Франка, В.М.Гнатюка, Д.Зубрицького, І.Шараневича, І.Крип'якевича, С.Крушельницької.