Бібліографічне посилання: Томазова Н.М. ЛІДЕР Данило Данилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lider_D_D (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІДЕР Данило Данилович (08.05 (25.04).1917–29.12.2002) – художник театру, педагог, автор праць із теорії театру. Нар. художник УРСР (1982). Професор (1994). Дійсний член Академії мист-в України (1997). Н. в с. Вікторфельд (нині с. Вікторівка Ростовської обл., РФ) у нім. родині. Від 1933 навч. в Ростовському худож. уч-щі, по його закінченні 1937 вступив до Ленінгр. академії мист-в. Після початку окупації зх. регіонів СРСР вермахтом (див. Друга світова війна) як етнічний німець був висланий на Урал, працював на трудовому фронті – спочатку забійником на шахтах, потім художником тресту "Еманжилинскуголь" в Челябінській обл., РФ. Від 1946 – гол. художник Челябінського драм. театру ім. С.Цвіллінга. 1952 як художник вистави "Любовь Яровая" К.Треньова отримав Сталінську премію (з 1966 – Держ. премія СРСР), однак до 1954 (поки держ. політика щодо громадян СРСР нім. походження не змінилася, а це сталося лише після смерті Й.Сталіна) залишався "невиїзним" за межі території, де мали дозвіл проживати німці. Від 1955 працював художником у театрах Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург). 1956 закінчив Ленінгр. ін-т живопису, скульптури та арх-ри ім. І.Рєпіна.

1962 переїхав до Києва. Від 1963 працював у Київ. театрі оперети. Від 1965 займав посаду гол. художника Київ. академічного укр. драм. театру ім. І.Франка (нині Національний академічний драматичний театр імені І.Франка). Як художник співпрацював з ін. київ. театрами. Водночас з 1973 (і до 1980) викладав на кафедрі живопису і композиції Київ. худож. ін-ту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Від 1975 (і до 1980) – керівник театральної майстерні Київ. худож. ін-ту. 1977 нагороджений Золотою медаллю 2-ї трієналлє у Вільнюсі за декорації до вистав "Макбет" В.Шекспіра та "Кар'єра Артуро Уї" Б.Брехта. Від 1979 (і до 1990) знову працював у Київ. академічному укр. драм. театрі ім. І.Франка. Від 1990 – викладач (водночас кер. майстерні), з 1994 – професор кафедри живопису і композиції Укр. академії мист-в (до 1992 – Київ. худож. ін-т). Виховав плеяду укр. сценографів, заснував власну школу сценографії. Серед його учнів – А.Александрович, В.Карашевський, М.Левитська, С.Маслобойщиков, І.Несміянов.

Оформив понад 150 вистав, серед них: у Київському театрі оперети – "Фіалка Монмартра" І.Кальмана (1963), "Квітка Міссісіпі" Дж.Керна (1964), "Ніч у Венеції" Й.Штрауса (1965); у Київ. театрі опери та балету ім. Т.Шевченка (нині Національний академічний театр опери та балету України) – "Княгиня Волконська" Ю.Знатокова (1966), "Дафніс та Хлоя. Болеро" Ж.-М.Равеля (1968); у Київ. академічному рос. драм. театрі ім. Лесі Українки (нині Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки) – "В день свадьбы" В.Розова (1964), "Странная миссис Сэвидж" Д.Патріка (1969); у Київ. академічному укр. драм. театрі ім. І.Франка – "Сторінка щоденника" О.Корнійчука (1965), "Патетична соната" М.Куліша (1966), "Ярослав Мудрий" І.Кочерги(1970), "Вірність" М.Зарудного(1970), "Голубі олені" О.Коломійця (1973), "Дядя Ваня" А.Чехова (1980), "Загибель ескадри" О.Корнійчука (1981), "Візит старої дами" Ф.-Й.Дюрренматта (1983), "Злива" О.Коломійця (1985), "Камінний господар" Лесі Українки (1988), "Тев'є-Тевель" Г.Горіна за Шолом-Алейхемом (1989) та ін.

Лауреат Держ. премії СРСР (1952), премії ім. О.Корнійчука (1988), Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1993).

П. у м. Київ, похований (2 січня 2003) на Байковому цвинтарі.