Бібліографічне посилання: Храмов Ю.О. ЛІФШИЦЬ Євген Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lifshits_E_M (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІФШИЦЬ Євген Михайлович (21(08).02.1915–29.10.1985) – фізик-теоретик, академік АН СРСР (1979), іноз. член Лондонського королів. т-ва (1983). Брат І.Ліфшиця. Н. в м. Харків. 1933 закінчив Харків. механіко-машинобуд. ін-т і став працювати в Харків. фізико-тех. ін-ті. Був одним з перших учнів Л.Ландау. 1935 разом з Л.Ландау побудував теорію доменів у феромагнетиках і рівняння руху магнітного моменту (рівняння Ландау–Ліфшиця), тоді ж вони спільно почали працювати над проектом "Курсу теоретичної фізики" (перша його частина – "Статистическая физика" була написана 1937). 1939 переїхав до Москви, став співробітником Ін-ту фіз. проблем АН СРСР. Від 1946 (і до 1949, а потім з 1955 і до смерті) – заст. гол. редактора "Журнала экспериментальной и теоретической физики". Паралельно від 1957 працював на кафедрі теор. фізики Московського університету. 1966 обраний членом-кореспондентом АН СРСР.

Наукові праці стосуються фізики твердого тіла, теорії гравітації, космології. 1941 у теорії фазових переходів встановив критерій, що дав змогу створити повну класифікацію можливих переходів 2-го роду (критерій Ліфшиця). Разом з Л.Ландау і І.Халатниковим розробив модель атомного вибуху. 1946 побудував теорію нестійкостей у розширювальному Всесвіті. 1957 разом з Л.Ландау передбачив магнетоелектричний ефект. 1970–72 разом з І.Халатниковим і В.Белінським знайшов заг. космологічне розв'язання рівнянь А.Ейнштейна заг. теорії відносності.

Спільно з Л.Ландау створив багатотомний "Курс теоретической физики", який відіграв значну роль як у розвитку самої теор. фізики, так і в процесі виховання молодих теоретиків (складається з 10 томів, участь у написанні 4-го тому брали також В.Берестецький і Л.Пітаєвський, 9-й і 10-й томи написані Л. у співавторстві з Л.Пітаєвським; курс перекладено на 6 мов; 1962 відзначений Ленінською премією).

Лауреат Держ. премії СРСР (1954), премії ім. М.Ломоносова (1958), Ленінської премії (1962), премії ім. Л.Ландау (1974).

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, медалями.

П. у м. Москва.