Бібліографічне посилання: Удод О.А. ЛИХОЛАТ Андрій Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Likholat_A_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИХОЛАТ Андрій Васильович (12.12.1914–16.12.1993) – історик, д-р істор. н. (1963), професор (1978), засл. діяч науки УРСР (1984). Н. в с. Розсохуватка (нині село Катеринопільського р-ну Черкас. обл.). 1935–40 навч. на істор. ф-ті Київ. ун-ту. 1940 вступив до аспірантури по кафедрі історії України. Цього ж року був направлений до Москви на навчання у ВПШ при ЦК ВКП(б). У роки окупації вермахтом зх. регіонів СРСР (див. Друга світова війна) був керівником пропагандистської групи ЦК ВКП(б). Протягом 15 років (1942–57) працював у апараті ЦК ВКП(б)/ КПРС, де пройшов шлях від інструктора до зав. сектору сусп. наук відділу науки і вузів ЦК КПРС. Регулярно друкувався в центр. пресі з питань ідеологічної роботи та істор. науки (остання вважалася складовою частиною пропагандистської системи ВКП(б)/КПРС). 1948 опублікував монографію "Разгром буржуазно-националистической Директории", 1954 – "Разгром националистической контрреволюции на Украине (1917–1922 гг.)" (1955 перекладена укр. мовою).

За час роботи в апараті ЦК КПРС брав участь у підготовці парт. документів, що визначали напрями розвитку істор. науки в СРСР, зокрема – тез ЦК КПРС "300-ліття возз'єднання України з Росією", про 40-річчя Жовтневого перевороту в Петрограді 1917, про 50-річчя революції 1905–1907, рішення ЦК КПРС про ж. "Вопросы истории"(1957), про стан розробки історії народів СРСР та ін.

1957 направлений на наук. роботу в Київ у Інститут історії партії при ЦК Компартії України – філіал Інситуту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, очолив сектор публікації історико-парт. документів. 1961–93 працював в Ін-ті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України) – старшим наук. співробітником відділу історії Великої Жовтневої соціаліст. революції та громадян. війни, зав. відділу історії комуніст. буд-ва, провідним наук. співробітником відділу сучасної історії України. Написав понад 20 монографій, серед них типові для рад. історіографії 1970–80-х рр. праці: "Под ленинским знаменем дружбы народов: Единство действий трудящихся Украины и России в борьбе за победу и укрепление Советской власти" (1970), "Содружество народов СССР в борьбе за построение социализма" (1976), "Национализм – враг трудящихся" (1986) та ін.

Брав участь як член редколегії, відп. редактор і автор у виданні багатотомних праць: "Історія Української РСР" у 8-ми т., 10-ти кн. (1977–79), "Історія Києва" в 3-х т., 4-х кн. (1986–87) та ін.

Під його кер-вом підготовлено 15 кандидатів і 5 д-рів істор. наук.

П. у м. Київ.