ЛИННИЧЕНКО ІВАН АНДРІЙОВИЧ


Пошук у тексті статей		логіка:				Автори статей

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Том (Україна - Українці) Кн. 1 Том (Україна - Українці) Кн. 2


Гасла (пошук у заголовках)		логіка:

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.
Том (Україна - Українці) Кн. 1 (ЗМІСТ)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 1 (А–В) (2003)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 2 (Г– Д) (2004)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 3 (Е–Й) (2005)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 4 (Ка–Ком) (2007)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 5 (Кон–Кю) (2008)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 6 (Ла–Мі) (2009)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 7 (Мл–О) (2010)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 8 (Па–Прик) (2011)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 9 (Прил–С) (2012)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Т. 10 (Т–Я) (2013)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Україна—Українці : Кн. 1 (2018)

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Україна—Українці : Кн. 2 (2019)

ЛИННИЧЕНКО ІВАН АНДРІЙОВИЧ

Бібліографічне посилання: Ясь О.В. ЛИННИЧЕНКО Іван Андрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Linnichenko_I_A (останній перегляд: 18.03.2022)

Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИННИЧЕНКО ІВАН АНДРІЙОВИЧ

ЛИННИЧЕНКО Іван Андрійович (24(12).10.1857–09.06.1926) – історик, археограф, педагог. Професор (1895). Чл.-кор. Петерб. АН (1900) та Краківської АН (1901). Н. в м. Київ у сім'ї дир. Фундукліївської жін. г-зії. По матері – нащадок роду Балабух. 1875 закінчив 1-шу Київ. г-зію зі срібною медаллю і поступив до Київ. ун-ту, 1879 закінчив там історико-філол. ф-т і став стипендіатом по кафедрі рос. історії. Учень В.Антоновича. 1884 захистив магістерську дис. на тему: "Взаємовідносини Русі та Польщі" в Петерб. ун-ті й того ж року зайняв посаду приват-доцента Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет). Від 1888 – приват-доцент Моск. ун-ту. Дійсний член Моск. археол. т-ва (1893). 1894 захистив докторську дис. на тему "Риси з історії станів у південно-західній (Галицькій) Русі" в Київ. ун-ті. Від 1895 – екстраординарний, а з 1898 – ординарний професор Новорос. ун-ту в Одесі. Голова Одес. слов'ян. доброчинного т-ва ім. Кирила і Мефодія (1903–10), голова Одес. бібліографічного т-ва та ред. його "Известий" (1910–12). Викладав рос. історію та історію слов'янства на Одес. вищих жін. курсах (1906–17). Брав участь у міжнар. конгресах і з'їздах істориків та археологів у Римі (Італія; 1903, 1912), Афінах (Греція; 1905), Берліні (Німеччина; 1908), Каїрі (Єгипет; 1910), Буенос-Айресі (Аргентина; 1910), Женеві (Швейцарія; 1912), Лондоні (Велика Британія; 1913). Працював у архівах Москви, Санкт-Петербурга, Берліна, Варшави, Вроцлава, Кракова, Познані (усі чотири міста нині в Польщі), Відня, Львова, Праги (нині столиця Чехії). Був прибічником схеми офіц. рос. історії, вважав, зокрема, що росіяни, українці й білоруси – це одна нація. Обстоював думку про трьохчленну періодизацію рос. історії: 1) земський чи удільно-вічовий період; 2) моск. період; 3) імператорський період. Істор. та сусп. погляди Л. спиралися, переважно, на позитивістську методологію (домінування фактографічного канону, каузальність, теза про множинність чинників в істор. процесі, широке застосування історико-порівняльного методу тощо), хоч і зазнали певної консервативної та ідеалістичної еволюції (критика ідеї поступу, особливої ролі культурно-етичних чинників та ін.). У 1917 полемізував з М.Грушевським стосовно самої можливості існування Укр. д-ви (за термінологією Л. – Малоросії) навіть на засадах федерації чи автономії, позаяк уважав її штучним, уявним витвором, який руйнує єдність Рос. нац. д-ви у добу Світ. війни.

Наприкінці 1919 залишив Одесу разом з частинами Добровольчої армії. 1921–26 читав різні курси в ун-ті та ін. навч. закладах Сімферополя.

Автор праць з історії Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, студій, присвячених М.Гоголю, М.Костомарову, О.Маркевичу, М.І.Стороженку, а також неопубл. подорожніх заміток про Крим.

П. у м. Сімферополь.

Документи з особистого архіву Л. нині зберігаються в держ. архівах м. Одеса та м. Сімферополь.

ЯСЬ Олексій Васильович.

дата публікації: 2009 р.
Праці:
Вече в Киевской области. "Университетские известия" (К.), 1881, № 2–3

Взаимные отношения Руси и Польши до половины XIV века. Там само, 1882, № 2–6, 9–12

Сочинения П.Голубовского и Д.Багалея: Критическая оценка И.Линниченка. "Журнал Министерства народного просвещения", 1883, № 5

Архивы в Галиции. "Киевская старина", 1888, № 8

Архивы в Малороссии (с приложением Акта о смерти Шуйских). Там само, 1888, № 10

О браках русского княжеского дома с польским. "Чтения в историческом обществе Нестора-летописца", 1888, кн. 2

Юрий II, последний князь Малой Руси. Там само

Археологические раскопки в Полтавской губернии. "Газета Гатцука", 1889, № 50

Научное значение Западно-русской истории. "Киевская старина", 1889, № 1

Современная курганомания. "Газета Гатцука", 1889, № 33–34

В каком году впервые появились на Руси пушки. "Киевская старина", 1890, № 1

Критический обзор современной литературы по истории Галицкой Руси. "Журнал Министерства народного просвещения", 1891, № 5–7

История западных славян: Курс лекций. М., 1895

Общественная роль армян в прошлом Юго-Западной Руси. "Чтения в историческом обществе Нестора-летописца", 1895, кн. 9

Суспільні верстви Галицької Русі XIV–XV ст. Львів, 1899

Ан-тоний Стефанович Петрушевич. В кн.: Записки Одесского общества истории и древностей, т. 24, 1902

Памяти старого друга [А.И. Маркевича]. "Одесский листок", 1903, № 145, 7 июня

Грамоты галицкого князя Льва и значение подложных документов как исторического источника. "Известия отделения русского языка и словесности АН", 1904, т. 9, № 1

Отзыв о трудах г. В.Новодворского. Одесса, 1905

Алексей Иванович Маркевич: биографические воспоминания и список трудов. В кн.: Записки Одесского общества истории и древностей, т. 26, 1906

Графиня П.С. Уварова. Одесса, 1910

Владимир Бонифатьевич Антонович. В кн.: Труды XIV Археологического съезда, т. 3. Чернигов, 1911

Младший из старших славянофилов. Одесса, 1911

Речи и поминки: Сборник статей по истории русской литературы и биографических воспоминаний. Одесса, 1914

Патриарх русского славяноведения. "Русская мысль", 1915, № 6

Александр Александрович Кочубинский, 1845–1907. Одесса, 1916

Малорусский вопрос и автономия Малороссии (Открытое письмо проф. М.С. Грушевскому). Пг.–Одесса, 1917

Малорусская культура. Одесса, 1919.

Література:
Маркевич А.И. Двадцатипятилетие императорского Новороссийского университета. Одесса, 1890

Словарь членов Общества любителей российской словесности при Московском университете, 1811–1911. М., 1911

30-летие деятельности И.А. Линниченко. "Одесские новости", 1911, № 8542

Московское археологическое общество в первое пятидесятилетие его существования (1864–1914), т. 2. М., 1915

Линниченко І.А. (некролог). "Україна", 1927, № 3

Історія Одеського університету за 100 років. К., 1968

Чухрий П.Г. Історична наука і історики півдня України дожовтневого часу. В кн.: Питання історії народів СРСР, вип. 8. Х., 1969

Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979

Санцевич А.В. Роль особових архівних фондів у краєзнавчій роботі [І.А. Линниченко, О.І. Маркевич, М.Л. Ернст]. В кн.: IV республіканська наукова конференція з історичного краєзнавства: Тези доповідей та повідомлень. К., 1989

Лабунька М. Микола Павлович Дашкевич та Іван Андрійович Линниченко. В кн.: 125 років київської української академічної традиції. Нью-Йорк, 1993

Толочко О.П. Дві не зовсім академічні дискусії: І.А. Линниченко, Д.І. Багалій, М.С. Грушевський. В кн.: Український археографічний щорічник: Нова серія, вип. 2. К., 1993

Михальченко С.И. Рецензии И.А. Линниченко как источник по истории Киевской школы. В кн.: Одесі – 200: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 200-річчю міста, ч. 2. Одеса, 1994

Мирошниченко В.А. И.А. Линниченко о А.И. Маркевиче. В кн.: Записки історичного факультету Одеського державного університету імені І.І. Мечникова, вип. 7. Одеса, 1998

Багалій Д.І. Вибрані праці, т. 1. Х., 1999

Мирошниченко В.А. Деятельность И.А. Линниченко в Одесском библиографическом обществе: Материалы к биографии. В кн.: Записки історичного факультету Одеського державного університету імені І.І. Мечникова, вип. 9. Одеса, 1999

Його ж. К биографии И.А. Линниченко. В кн.: Там само, вип. 8. Одеса, 1999

Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999

Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник, т. 3. Одеса, 2005

Непомнящий А.А. И.А. Линниченко: неизвестные страницы биографии известного историка. В кн.: Непомнящий А.А. Подвижники крымоведения. Симферополь, 2006

Попова Т.Н. Историография в лицах, проблемах, дисциплинах. Из истории Новороссийского университета. К 75-летию Исторического факультета. Одесса, 2007

Музичко О. Теоретико-методологічні проблеми історичної науки в інтелектуальній спадщині професора І.А. Линниченка (1857–1926). В кн.: Історіографічні дослідження в Україні, вип. 19. К., 2008.