Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В., Зорька О.В. ЛИСЯНСЬКИЙ Платон Юрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lisyansky_P_Yu (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИСЯНСЬКИЙ Платон Юрійович (1820–1900) – адмірал рос. флоту (1892). Син Ю.Лисянського. По закінченні Мор. кадетського корпусу (1836) служив мічманом гвард. флотського екіпажу в Санкт-Петербурзі. Невдовзі за особистим проханням був переведений на Чорноморський флот. Від 1842 в чині лейтенанта служив ад'ютантом при нач. штабу Чорноморського флоту контр-адміралові С.Хрущові. 1849 став ад'ютантом гол. командира Чорномор. флоту й портів адмірала М.Лазарєва. Був направлений до Великої Британії для закупівлі там 2-х військ. гвинтових пароплавів для Дунайської гребної флотилії. 1853 звільнений з регулярного флоту. Працював чиновником для особливих доручень в Моск. учбовому окрузі. З почат-ком Кримської війни 1853–1856 в чині капітан-лейтенанта служив на Балт. флоті, а з 1854 редагував ж. "Морской сборник". 1855, з приходом до управління флотом й мор. відомством вел. князя генерал-адмірала Костянтина Миколайовича, у флоті було проведено кілька реформ. Вітрильники почали замінювати паровими суднами, було скорочено наявний склад берегових команд, спрощено діловодство з мор. справ, уведено емерітальні (пенсійні) каси, заборонено тілесні покарання матросів. За цих умов кар'єра Л. як "досвідченого та здібного воєнно-морського офіцера, що має відмінну освіту" (так характеризувало його начальство) швидко пішла вгору. 1856 його відправили до Італії і Франції для закупівлі гвинтових фрегатів. Вивчивши можливості різних суднобудівних фірм, він зупинився на фірмі "Collas et C⁰", що поблизу м. Бордо (Франція) будувала дерев'яні військ. фрегати, озброєні нарізною артилерією. Переговори з фірмою пройшли успішно, й Л. за дорученням Адміралтейства вже в чині капітана 1-го рангу був приз- начений спостерігачем за побудовою гвинтового фрегата "Светлана" та в. о. його командира. Фрегат будував досвідчений франц. корабел Арман. Весною 1859 Л. привів фрегат до Кронштадта.

У 1860-ті рр. опублікував статті "Декілька слів про морське виховання в Росії" та "Про перетворення лінійних кораблів на броненосні" (обидві в "Морском сборнике").

Від 1874 – віце-адмірал, з 1892 – адмірал рос. імператорського регулярного флоту.

Входив до правління Рос. т-ва пароплавства і торгівлі, сприяв переведенню вітрильного торг. флоту на парову тягу.

1883 передав архів і портрет свого батька, написаний В.Боровиковським, до Петерб. військово-мор. музею.