Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ЛІТОПИСИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Litopisi_Velikogo_Knyazivstva_Litovskogo (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІТОПИСИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО – заг. назва кількох літописних текстів, що були створені у Великому князівстві Литовському (за змістом це власне литовські, а також білорусько-литовські й українські літописи). Найдавнішою з належних до цієї групи пам'яток вважається "Літописец великих князей литовських". Його почали складати наприкінці 14 ст. й продовжували вносити до нього записи до 20-х рр. 15 ст., завершили 1428–30. У ньому зафіксовані події з історії ВКЛ від смерті вел. кн. литов. Гедиміна до смерті вел. кн. литов. Вітовта. Він містить дані й про укр. землі, про Київське князівство та Поділля. Зокрема, про минуле Поділля йдеться в розміщеній у ньому повісті "О Подольской землі". У ній висвітлюються події, починаючи від 1360-х рр. (з визволення цієї землі від ординського панування вел. кн. литов. Ольгердом унаслідок перемоги в Синьоводській битві 1362) і до поч. 1430-х рр. Розповідається й про передачу Поділля в уділ кн. Коріяту Гедиміновичу та його нащадкам (див. Коріятовичі), про їхню військ. та містобудівну діяльність. Обґрунтовуються права литов. великих князів на Поділля (на ці землі претендували тоді також польс. королі), а також справедливість боротьби правосл. феодалів ВКЛ на чолі зі Свидригайлом (як під час перебування останнього на великокнязівському престолі 1430–32, так і пізніше – 1432–40) проти Польщі і катол. частини пануючої еліти ВКЛ.

1446 започатковано ще один літописний звід ВКЛ (дослідники називають його "першим"). Він мав розгорнутий вступ, у ньому описувалася історія ВКЛ, а також – Київської Русі з давніх часів й Великого князівства Московського.

У 1520-х рр. було започатковано написання нової історії ВКЛ: на базі I зводу з'явився II – Хроніка Великого князівства Литовського і Жомоїтського. Друга, розгорнута, редакція даного зводу виникла в 1540-х, а третя, найповніша, – у 1550-ті рр. Аналіз текстів цього зводу засвідчує зацікавленість його творця Гедиміновичами і литов. аристократією. Це, однак, не завадило йому вмістити до свого твору сюжети з історії Київ. Русі та укр. земель 14 – поч. 16 ст. Їхніми джерелами були давньорус. літописи, у першу чергу Галицько-Волинський літопис, а також місцеві. Так, у розгорнутій редакції II зводу є 2 розділи (вони найкраще представлені у Рум'янцевському та Тихонравівському літописах) з характерними назвами: "О великом князе Гедимині и о битві з князем Володимиром Володимирским" і "О князі Станиславі Киевском". В їхніх текстах описано історію завоювання вел. кн. литов. Гедиміном Києва, Володимира (нині м. Володимир-Волинський), Луцька, Житомира та ін. міст у 1320 (див. також Гедиміна походи на Волинь і Київщину 1323 і 1324). У II зводі є також дані про поразку військ ВКЛ від ординців поблизу р. Ворскла (прит. Дніпра; див. Ворскла, битва на річці 1399), про відвоювання кн. Дашком (Данилом) Острозьким (див. Острозькі) Крем'янця (нині м. Кременець) у поляків і звільнення кн. Свидригайла з ув'язнення (1418), про взяття крим. ханом Менглі-Гіреєм І Києва (1482), про Сокальську битву 1519 та ін.

У 1430-х рр. було створено загальнодерж. літописний звід ВКЛ (його називають "третім", або Биховця хронікою). Цей звід містить більш повне, порівняно з I та II, висвітлення історії ВКЛ, у т. ч. й укр. земель, що перебували в його складі.

Окреме місце в групі літописів ВКЛ займає пам'ятка, котру називають Віленським хронографом. Вона становить собою виклад (написаний у серед. 16 ст.) всесвітньої історії найдавніших часів (до взяття Єрусалима рим. воєначальником Тітом Флавієм у 70).

Між 1550 і 1596 був складений хронограф, який називають (помилково) "західноруським" (правильна назва – "український хронограф I редакції"). Свого часу він мав велику популярність. При його створенні було використано, на думку одних дослідників, хронограф 1442 серба Пахомія Логофета, а на думку ін. – рос. хронограф 1512. Додатковий матеріал автор пам'ятки брав з Еллінського хронографа II редакції, хроніки Іоанна Малали, житія сербського кн. Стефана Лазаревича, "Хроніки всього світу" (1560) М.Бєльського (див. Бєльські).

Літописи ВКЛ були писані переважно старорус. мовою – тодішньою держ. мовою ВКЛ (див. також Білорусько-литовські літописи).

Дж.: Полное собрание русских летописей, т. 17. СПб., 1908; Хроника Быховца. М., 1966; Полное собрание русских летописей, т. 35. М., 1980.