Бібліографічне посилання: Немкович О.М ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ Марія Іванівна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Litvinenko_Volgemut_M_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИТВИНЕНКО-ВОЛЬГЕМУТ Марія Іванівна (дівоче прізв. – Литвиненко, за чоловіком – Вольгемут; 13(01).02.1892–03.04.1966) – оперна й камерна співачка (лірико-драм. сопрано), драм. актриса, педагог, музично-громадська діячка. Нар. арт. СРСР (1936). Професор (1944). Н. в м. Київ. Із 7-и років співала в церк. хорі, оволоділа там основами нотної грамоти. Від 14-и років брала участь в аматорських драм. спектаклях. 1912 закінчила Київ. муз. уч-ще Імператорського Рос. муз. т-ва (1912, клас вокалу М.Алексєєвої-Юневич). Цього ж року стала працювати в Музично-драм. укр. театрі М.Садовського в Києві, водночас концертувала. 1914–16 співала в Театрі муз. драми в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург; тут її слухав Ф.Шаляпін і високо оцінив її виконавське мист-во). Потому була солісткою: Київ. театру опери і балету (1916–17; 1922–23, антреприза М.Багрова; 1935–53), Укр. муз. драми в Києві (1919, брала участь у створенні цього театру разом із Л.Курбасом, А.Петрицьким, Я.Степовим та ін.), 1-го Трудового кооперативу укр. артистів у Вінниці (1920–22, організований Л.-В. та її чоловіком Г.Вольгемутом), Харків. театру опери та балету (1923–35). Виступала у виставах Укр. нар. театру й Дніпроп. робітничого оперного театру (у Полтаві, Кривому Розі, Дніпропетровську, Сумах, Кременчуці). Під час окупації УРСР в роки німецько-рад. війни 1941–45 (див. Друга світова війна) разом з театром була евакуйована (1941–44) до Іркутська (нині місто в РФ), у складі виїзних концертних бригад співала перед воїнами Червоної армії (див. Радянська армія).

Мала багатий за тембровими відтінками голос широкого діапазону, виконувала партії ліричного, драматичного сопрано й мецо-сопрано. На думку критиків, її спів відзначався винятковою чистотою й природністю вокального інтонування, бездоганним звуковеденням, чіткістю й рельєфністю кожної фрази, досконалою вокальною технікою. Вона створила бл. 70-и різних за стилями, нац. приналежністю, істор. періодами музично-сценічних образів, у т. ч. класичні зразки інтерпретації укр. оперних партій, низку з яких виконала вперше. Серед них – Катерина, Мати ("Катерина" М.Аркаса), Оксана, Одарка ("Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського), Наталка, Терпилиха ("Наталка Полтавка" І.Котляревського – М.В.Лисенка), Настя, Дідона, Оксана, Панночка ("Тарас Бульба", "Енеїда", "Різдвяна ніч", "Утоплена" М.Лисенка), Мирослава ("Золотий обруч" Б.Лятошинського), Наталя ("Вибух" Б.Яновського, 1-ше виконання), Ганна ("Наймичка" М.Вериківського, 1-ше виконання), Варвара ("Богдан Хмельницький" К.Данькевича, 1-ше виконання, а також її остання партія), Наташа ("Русалка" О.Даргомижського), Ярославна ("Князь Ігор" О.Бородіна), Купава, Сабурова, ("Снігуронька", "Царева наречена" М.Римського-Корсакова), Татьяна, Марія, Ліза ("Євгеній Онєгін", "Мазепа", "Пікова дама" П.Чайковського), Аїда, Амелія (однойменна опера, "Бал-маскарад" Дж.Верді), Тоска, Турандот (однойменні опери Дж.Пуччіні), Ортруда, Ельза ("Лоенгрін" В.-Р.Вагнера), Сантуцца ("Сільська честь" П.Масканьї), Галька (однойменна опера С.Монюшка), Маженка ("Продана наречена" Б.Сметани). Поміж ролей в оперетах і музично-драм. виставах – Панночка ("Вій" М.Л.Кропивницького), Аза, Маруся, Маруся ("Циганка Аза", "Маруся Богуславка", "Ой не ходи, Грицю" М.Старицького), Ґандзя (однойменний твір І.Карпенка-Карого), Уляна ("Сватання на Гончарівці" Г.Квітки-Основ'яненка). Мала великий концертний репертуар із творів укр., рос., грузин., вірм., західноєвроп. композиторів різних істор. періодів, старовинних рос. романсів, укр. (понад 300) і рос. народних, франц., неаполітанських та ін. пісень.

Гастролювала за кордоном, у Німеччині (Франкфурт-на-Майні, Берлін, Лейпциг, Мюнхен, Гамбург), Австрії, Югославії.

Записала на грамплатівки партії в операх С.Гулака-Артемовського, А.Вахнянина, М.Лисенка, П.Чайковського, низку укр. нар. пісень.

1920–22 викладала у Він. нар. консерваторії, у 1930-х рр. працювала з молодими співаками в Харкові, 1944–64 викладала в Київ. консерваторії (нині Національна музична академія України імені П.Чайковського). Розвивала принципи вокальної школи, прищеплені їй М.Алексєєвою-Юневич. Створила вокальну школу, її вихованці стали відомими солістами оперних театрів України, Росії, Молдови, вокальними педагогами.

Виконала роль Одарки в екранізації опери "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського (Київ. кіностудія, 1953, реж. В.Лапокниш), озвучила партію Наталки в екранізації опери "Наталка Полтавка" І.Котляревського–М.Лисенка (1936).

Авторка публікацій у пресі (понад 70) із питань вокальної та ширше – муз. к-ри, відгуків на події німецько-рад. війни 1941–45, автобіографічних заміток.

Лауреатка Сталінської премії (1946).

Нагороджена 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1936, 1948, 1951), орденом Леніна (1946).

П. в м. Київ. Похована на Байковому цвинтарі (надгробок на її могилі 1971 виконав скульп. О.Олійник).

1967 її ім'ям названо вулицю в Києві. 1977 на будинку № 20 по вул. Пушкінській (Київ), де вона мешкала 1944–66, їй встановлено меморіальну дошку (скульп. О.Олійник, архіт. В.Гнєздилов). Портрети Л.-В. створили худож. О.Шовкуненко й скульп. І.Кавалерідзе (у ролі Одарки з опери "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського).