Бібліографічне посилання: Русина О.В. ЛІВОНСЬКА ВІЙНА 1558–1583 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Livonska_viyna_1558_1583 (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІВОНСЬКА ВІЙНА 1558–1583 – заг. назва воєн. дій Росії, Польщі, Литви, Швеції та Данії за землі Лівонського ордену. Розпочата наступом військ рос. царя Івана IV на територію Лівонського ордену з метою утвердити рос. владу на Балт. узбережжі. Успіхи рос. армії на початковому етапі війни (захоплення Нарви та Дерпта, нині м. Тарту, обидва в Естонії) змусили Лівонський орден перейти під патронат короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда II Августа (1561), що призвело до втягування в конфлікт Польщі й Литви (які 1569 об'єдналися в Річ Посполиту). Противниками Росії в боротьбі за "лівонську спадщину" виступили також Данія та Швеція. Воєн. дії були перенесені на територію Великого князівства Литовського: рос. армія здобула Полоцьк (нині місто Вітебської обл., Білорусь; 1563), однак невдовзі зазнала поразки на р. Ула (бас. Зх. Двіни; 1564). Наприкінці 1570-х рр. майже вся Прибалтика – за винятком Риги (нині столиця Латвії) та Ревеля (нині м. Таллінн, столиця Естонії) – опинилася під контролем рос. царя. Невдовзі, однак, воєн. успіхи польс. короля Стефана Баторія переломили хід війни: за умовами Ям-Запольського перемир'я 1582 Росія зреклася на користь Речі Посполитої Лівонії (до 1561 назва всієї території сучасної Латвії і Естонії) та Полоцька (здобутого Стефаном Баторієм 1579). Боротьба зі Швецією закінчилася втратою рос. царем низки рос. міст, що було закріплено Плюсським перемир'ям 1583.