Бібліографічне посилання: Кокін С.А. ЛІВШИЦЬ (Ліфшиць) Яків Абрамович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Livshits_Ya_A (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІВШИЦЬ (Ліфшиць) Яків Абрамович (03.01.1896–01.02.1937) – один з кер. рад. органів держ. безпеки. Н. в м. Мозир (нині місто Гомельської обл., Білорусь) у родині вчителя-міщанина, єврей. Самоук. Працював токарем на з-дах Одеси, Києва, Вітебська, Мозиря, Гомеля (нині всі в Білорусі), Смоленська (нині місто в РФ). 1913–14 – член Партії соціалістів-революціонерів. Від березня 1917 – член Російської соціал-демократичної робітничої партії. 1918 направлений з РСФРР до Києва на підпільну роботу. Від лютого 1919 – комендант Подола (Київ); співробітник, зав. розвідкою, зав. інспекторського відділу з особливих справ, зав. секретно-оперативного відділу Київ. губернської ЧК; з вересня 1919 – зав. інструкторського відділу і заст. голови Черніг. губернської ЧК; заст. голови і зав. секретно-оперативного відділу Волин., згодом – Київ. губернських ЧК; голова Донец. губернської ЧК; з лютого 1920 – заст. голови, з квітня 1920 – голова Харків. губернської ЧК; з червня 1920 – нач. оперативного штабу Центр. управління ЧК при РНК УСРР; з серпня 1920 – голова Черніг. губернської ЧК.

У листопаді 1920 відряджений у розпорядження ЦК КП(б)У; згодом – голова Надзвичайної розвантажувальної комісії Харків. вузла. Від березня 1921 – голова Київ. губернської ЧК (з квітня 1922 – Київ. губернський відділ Державного політичного управління УСРР). Від жовтня 1922 працював у апараті ЦК КП(б)У. Від вересня 1923 – нач. секретно-оперативної частини і член колегії ДПУ УСРР, з жовтня 1923 – заст. голови ДПУ УСРР. 1923–28 – учасник троцькістської опозиції (див. Л.Троцький). У лютому 1924 відряджений у розпорядження ОДПУ СРСР. Від 1924 – заст. керуючого трестом "Донвугілля", нач. Пд. залізниці (Харків), нач. Північнокавказ. залізниці (Ростов-на-Дону; нині місто в РФ), нач. Московсько-Курської залізниці. У січні 1928 виключений із ВКП(б), у лютому 1929 – відновлений. Від 1935 – заст. наркома шляхів сполучення СРСР.

Нагороджений орденом Червоного Прапора (1921).

16 листопада 1936, після початку кампанії тотальних репресій в СРСР (див. "Єжовщина"), заарештований, 30 січня 1937 засуджений Військ. колегією Верховного Сувду СРСР до смерті. Страчений.

Реабілітований 1988.