Бібліографічне посилання: Бойко О.Д. ЛИЗОГУБ Федір Андрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lizogub_F_A (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИЗОГУБ Федір Андрійович (06. 10.1851–1928) – громад. і держ. діяч. Н. в м-ку Седнів. Походив зі старовинного козацько-старшинського роду Лизогубів, син А.І.Лизогуба, брат Д. Лизогуба. 1888–97 був гласним Городнянської повітової управи, згодом – Черніг. губернської земської управи (див. Земські управи). Від грудня 1901 займав посаду голови Полтав. губернської земської управи. Належав до партії октябристів. Був одним з ініціаторів спорудження в Полтаві нового будинку земства в нац. стилі і пам'ятника І.Котляревському, фінансував видання творів І.Котляревського, сприяв відкриттю кількох музеїв. Матеріально підтримував укр. декоративно-прикладне мист-во, зокрема школу худож. промислу ім. М.Гоголя в Миргороді, яку очолював відомий худож. О.Сластіон.

1915–17 був членом Ради для заведення земського самоврядування при намісникові Кавказу. Після Лютневої революції 1917 очолював відділ іноз. підданих мін-ва закордонних справ Росії. Після встановлення рад. влади у Росії повернувся в Україну.

3 травня 1918 призначений міністром внутр. справ Української Держави гетьмана П.Скоропадського, 10 травня 1918 очолив Раду міністрів Української Держави (одночасно залишився до 8 липня цього ж року на посаді міністра внутр. справ).

За уряду Л. Укр. Д-ва досягла помітних успіхів у розбудові державності, стабілізації економіки і фінансів, утвердженні на міжнар. арені. Незважаючи на критику сучасників на адресу Л. за те, що він не зумів знайти порозуміння з партіями національно-демократ. напряму, саме очолюваний ним уряд забезпечив видання україномовних підручників і введення укр. мови в шкільні програми, заснування майже півтори сотні нових україномовних г-зій, відкриття нових українських ун-тів (у Києві та Кам'янці-Подільському), створення національного архіву, б-ки й Укр. академії наук (нині Національна академія наук України).

Після опублікування 14 листопада грамоти гетьмана П.Скоропадського, яка оголошувала про федеративний союз України з майбутньою небільшовицькою Росією, склав повноваження.

На еміграції мешкав у Югославії.

П. у м. Белград (нині Сербія).