Бібліографічне посилання: Васильєв В.Ю. ЛОМОВ (Оппоков) Георгій Іполитович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lomov_G_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛОМОВ (Оппоков) Георгій Іполитович (09.02(28.01).1888–30.12. 1938) – парт. і рад. діяч, член політбюро ЦК КП(б)У (1927–28), член ЦК КП(б)У (1927–29). Н. в м. Саратов (нині місто в РФ) у родині управляючого Саратовським від-ням держ. банку. Від 1903 – член РСДРП (див. Російська соціал-демократична робітнича партія). Від 1905 (і до 1907) – член Саратовського к-ту РСДРП. Від 1906 (і до 1910) навчався на юрид. ф-ті Петерб. ун-ту. 1907–09 – працівник Іваново-Вознесенського, Моск., Петерб. к-тів РСДРП. 1910–13 перебував на засланні в Архангельській губ., брав участь у наук. експедиціях по Пн. Льодовитому океану. 1913 екстерном здав екзамени на державно-екон. від-ні юрид. ф-ту Петерб. ун-ту. 1914–15 – на засланні в Саратові, 1916 – лютий 1917 – у Сх. Сибіру. Після Лютневої революції 1917 повернувся в Москву. Від березня 1917 – член Моск. обласного бюро РСДРП(б), заст. голови Моск. ради робітн. депутатів, один з керівників військово-революц. к-ту Москви. 1917 – нарком юстиції РСФРР. 1918 виступив проти Брестської угоди з Німеччиною (див. Брестський мирний договір РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918), вважався "лівим комуністом". 1918–21 – комісар нар. госп-ва Моск. обласної ради нар. комісарів, заст. голови Вищої ради нар. госп-ва (ВРНГ) РСФРР. 1921–23 – голова Сибірського обласного бюро ВРНГ РСФРР, голова Уральської екон. ради. 1923–26 – голова Нафтового синдикату, член президії ВРНГ СРСР.

Від 1926 працював в УСРР. Займав посаду голови правління тресту "Донвугілля". Домагався збільшення інвестицій у вугільну пром-сть Донбасу, вів дискусії з Ф.Дзержинським з цього приводу.

1929–31 – голова "Союзнафти". 1931–33 – заст. голови Держплану СРСР. 1934–37 – член бюро комісії рад. контролю РНК СРСР.

У різні роки був делегатом VI–ХII, XIV–XVII з'їздів РКП(б)–ВКП(б). Не раз обирався канд. у члени ЦК ВКП(б) та членом ЦК ВКП(б).

У червні 1937 заарештований. Військ. колегія Верховного Суду СРСР засудила його до страти. Розстріляний. Похований на Донському кладовищі.

Реабілітований 1956.