Бібліографічне посилання: Пришляк В.В. ЛОСИЦЬКА ДОРОГА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lositska_doroga (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛОСИЦЬКА ДОРОГА – одне з відгалужень Муравського шляху. Перетинала Ізюмський шлях і Бакаїв шлях. Перші рукописні згадки про неї є в розписах роз'їздів путивльських і рильських сторож за 1571. Дорога як така (шлях просування від одних бродів на річках до ін. бродів) існувала, імовірно, ще з доби княжих часів Київської Русі. Її назва більш пізня й походить від м. Лосичі, відомого з кінця 14 ст. (нині с. Зарічне Тростянецького р-ну Сум. обл.), у серед. 17 ст. в місті був збудований Лосицький острог.

Дорога існувала у двох варіантах: довшому – бл. 230 км (називався верхньою дорогою) – та коротшому – бл. 220 км (називався нижньою дорогою).

Загалом вона проходила від верхів'їв річок Мож (Мжа; права притока Сіверського Дінця, бас. Дону) і Коломак (ліва притока р. Ворскла, бас. Дніпра) до міст Путивль і Рильськ (нині місто Курської обл., РФ). Вона вела, зокрема, через Ровен і Козацьку Могилу, через броди на р. Ворскла – Немеря та в Лосичах, через броди на р. Псел (прит. Дніпра) – Щетинин Ровенок (нині с. Щетини Кролевецького р-ну Сум. обл.), Бісищев та Липинський, а звідти – на р. Сейм (прит. Десни, бас. Дніпра) до бродів у р-ні Путивля або Рильська – Білі Береги, Зимов'є, Мокошевичі, Бунякін, Кориж, Пневицьк.

У 16–17 ст. цією дорогою від її пд. краю до Путивля або Рильська колони з обозом добиралися за 10 днів, сторожові роз'їзди – за 4, а гінці-кур'єри – за 2 дні.