Бібліографічне посилання: Семистяга В.Ф. ЛУГАНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД, Луганський завод [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lugansky_lyvarny_zavod (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУГАНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД, Луганський завод. Заснований 25 (14) листопада 1795, почав працювати наприкінці 1797, закритий 20 червня 1887 через тех. відсталість. Був першим металургійним, гірничим та маш.-буд. підпр-вом на укр. землях. За перші 9 років роботи виготовив 369 гармат і 178,8 тис. пудів снарядів (для кораблів Чорноморського флоту, укріплень Азова, Керчі, Севастополя, Херсона та Київ. фортечного департаменту – 20 фортець на території Наддніпрянщини). У квітні 1796 як складова з-ду була збудована кам'яновугільна шахта глибиною 36,2 м у Лисичій балці (нині тут м. Лисичанськ), вона започаткувала вугільну пром-сть країни. 1 серпня 1800 на з-ді почала діяти доменна піч, на ній 16 (4) жовтня того ж року було витоплено чавун на кам'яновугільному коксі (цей день вважається початком металургійної пром-сті України). Під час "континентальної блокади" та безпосередніх бойових дій на території Російської імперії у Війні 1812 з-д був єдиним підпр-вом, що в режимі воєн. часу збільшило вир-во гармат і снарядів – з 105,2 тис. пудів (1810) до 137,9 (1812).

У різні роки заводськими геологами та гірниками працювали: Г.Козін, І.Ільїн, О.Іваницький, П.Кульшин, О.Гур'єв, А.Носов, П.Вагнер; металургами – I.Зеленцов, А.Мевіус, М.Теплов; машинобудівниками – Л.Із'юров, М.Летуновський, І.Тіме, І.Фелькнер та ін. Проведені зусиллями заводських фахівців 1816–20 археол. розвідки дали можливість створити наук. опис краю епохи кам'яного віку, а пошукові партії 1820–22 заклали початок систематичному геол. вивченню Донбасу і Новоросійського краю. Створений зразковий заводський мінералогічний музей став найбільшим наук. центром Сходу і Півдня України. 1823 була відкрита заводська гірнича школа. 1825 почала діяти зразкова заводська с.-г. ферма (1830 перетворена на кілька навч. закладів із вивчення раціональних методів ведення сільс. госп-ва).

1827 Єв.Ковалевський та І.Ільїн заснували при з-ді науково-тех. гірниче т-во (1840 реорганізоване у вчене т-во гірничих інженерів). Його члени відкрили бл. 300 кам'яновугільних і рудних родовищ. У зв'язку з їх розробкою виникли нові населені пункти: Голубівка (нині тут м. Кіровськ), Петро-Мар'ївка (м. Первомайськ), Шубинка (м. Кадіївка; нині м. Стаханов). 1829 берг-інспектор Єв.Ковалевський видав перший зведений наук. геол. опис Донец. гірського кряжу як єдиного геол. утворення на площі 20,5 тис. км², ця праця створила теор. базу для пошуку корисних копалин.

Заводський механік Л.Із'юров сконструював i побудував великі універсальні верстати: свердлильний (1825), токарний (1829), розточувальний (1830), а 1831 – парову машину потужністю 25 кінських сил.

1836 на з-ді була заснована метеорологічна обсерваторія.

1838 збудована механізована бурова установка ударної дії.

1839 почало працювати Луган. заводське уч-ще.

1840–44 на заводських копальнях було впроваджено стовпову систему видобутку вугілля з уведенням широких полів виробки, а на самому з-ді освоєно виплавлення чавуну в заводських вагранках i домнах на антрациті.

1843 за проектом заводського інженера М.Лєтуновського споруджено пароплав з металевим корпусом для Чорномор. флоту.

Під час Кримської війни 1853–1856 з-д був осн. постачальником спорядження, озброєння і боєзапасів для Севастополя i Чорномор. флоту – тоді їх виготовлялося 2–3 тис. пудів (32–45 т) за добу.

У 1850–70-ті рр. з-д виступив організатором доменного вир-ва. Під кер-вом його фахівців були збудовані й запущені домни Керченського (травень 1850), Петровського (м. Єнакієве; квітень 1862; див. Єнакіївський металургійний завод), Лисичанського (травень 1870) чавуноливарних з-дів.

У різні роки заводськими інженерами були видані посібники з основ металургії та машинобудування: І.Фелькнером – "Спутник механика-строителя" (1853); А.Мевіусом – "Французско-русский словарь технических терминов" (1858), "Чугунолитейное производство" (1859; удостоєний у 1860 Демидовської премії), "Технический французско-русский словарь" (1898); I.Tiме – "Сопротивление металла и дерева резанию" (1870; запропоновані в ньому математичні моделі отримали широке визнання у світі).

1866 за проектом І.Тіме на з-ді виготовили великий паровий молот, а за проектами А.Мевіуса та І.Фелькнера оснастили сталепрокатний цех, що працював на кам'яновугільній сировині.

Загалом у 2-й пол. 19 ст. на заводі вироблялися машини й устаткування для оснащення з-дів, шахт, суден, метричні міри ваги, локомобілі, борошномельні машини, а також високохудож. ливарні вироби (зокрема, монументальні пам'ятники, присвячені Полтавській битві 1709, пе-ремозі над наполеонівськими військами під Полоцьком – нині місто Вітебської обл., Білорусь – 1812).

1882 с-ще Луганський з-д із прилеглим с-щем Кам'яний Брід отримало статус міста і стало центром Слов'яносербського повіту.

Практичний досвід Л.л.з. в 2-й пол. 19 ст. був використаний англійцем Дж.Юзом та О.Алчевським при проектуванні й побудові металургійних підпр-в "Новоросійського товариства кам'яновугільного і рейкового виробництва" і "Донецько-Юр'ївського металургійного товариства". Наприкінці 19 ст. колишні фахівці з-ду під кер-вом І.Мевіуса брали участь у проектуванні та буд-ві Донецько-Юр'ївського (м. Алчевськ) та Вільхівського металургійних з-дів.

Після закриття з-ду на його базі 6 травня 1895 було відкрито держ. патронний з-д. 1916 на ньому щодоби для потреб армії випускали 1,9 млн патронів. За рад. часу з-д був відомий як "№ 60" i як "Верстатобудівне об-ня". Після здобуття Україною незалежності на цій вироб. базі виникли ЗАТ "Луганський патронний завод" і в 2007 – Держ. підпр-во "Луганський патрон". 1992–97 тут було організовано монетний двір (нині випускає держ. нагороди та знаки фалеристики).

Історію з-ду ще за його діяльності досліджували В.Фесенко і Ю.Темник.