Бібліографічне посилання: Онищенко О.М., Трегобчук В.М. ЛУКІНОВ Іван Іларіонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lukinov_I_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУКІНОВ Іван Іларіонович (05. 10.1927–04.12.2004) – учений-економіст, член Всесоюзної академії с.-г. наук (1973; з 1992 – Рос. академії с.-г. наук), член Швед. королів. академії сільс. і лісового госп-ва (1975), дійсний член АН УРСР (1976; з 1994 – Національна академія наук України), АН СРСР (1984; з 1991 – Рос. академія наук), Укр. академії аграрних наук (1991). Н. в с. Попівка (нині село Бєлгородської обл., РФ) в сел. родині. 1946 закінчив Корочанський с.-г. технікум, 1951 – екон. ф-т Харків. с.-г. ін-ту й був направлений в Ін-т економіки АН УРСР (див. Інститут економіки НАН України). Тут працював молодшим науковим співробітником, навчався в аспірантурі. 1954 захистив канд. дисертацію, 1965 – докторську (отримав наукову ступінь д-ра екон. н.).

1967–76 – дир. Укр. ін-ту економіки і організації сільс. госп-ва, 1976–2004 – дир. Ін-ту економіки АН УРСР (з 1991 – Ін-т економіки АН України; з 1994 – Ін-т економіки НАН України). Двічі обирався академіком-секретарем Від-ня економіки, тричі – віце-президентом і головою Секції сусп. наук АН УРСР/НАН України (1979–93).

Його творчий доробок включає понад 600 наук. праць, серед яких 5 індивідуальних і 25 колективних монографій. Низку книг перевидано іноз. мовами. Спів-автор підручників з політ. економії та економіки сільс. госп-ва.

Зробив вагомий внесок у розробку кількох напрямів екон. науки. По-перше, у фундаментальні дослідження процесів відтворення, специфіки відтворювальних циклів та екон. обігу ресурсів, закономірностей формування вироб. витрат і результатів, собівартості та вартості продукції під впливом різноманітних чинників, а також проблем ціноутворення і рентабельності, екон. регулювання та створення стабільних умов господарювання.

По-друге, у дослідження аграрних відносин, зокрема в теорію диференціальної ренти, міжгосп. кооперації та агропром. інтеграції, оціночних критеріїв ефективності, методології і методики аналізу трудового потенціалу, мотивації його активного використання, продуктивності праці, фондо- і ресурсовіддачі, використання систем важелів та інтересів у підвищенні інтенсивності й ефективності аграрного вир-ва.

По-третє, у дослідження соціально-екон. аспектів реформування економіки України. Відповідні результати узагальнив у монографії "Економічні трансформації (наприкінці XX століття)" (К., 1997). Її в доробленому варіанті перевидано рос. (М., 2002) і англ. (М., 2002) мовами. Розробив модель перехідного періоду до соціально орієнтованої економіки, теор. основи нової екон. політики та загальноекон. стратегії розвитку економіки України в умовах її незалежності, формування і функціонування держ. і ринкових механізмів регулювання трансформаційних процесів за оціночним критерієм приросту додаткового ефекту в процесі реалізації структурної політики, політики розвитку регіонів і міжнар. екон. зв'язків. Суть екон. трансформацій кінця 20 – поч. 21 ст. вбачав у тому, що в них зароджується принципово нова формація, яка, на його думку, в ході еволюції обов'язково стане домінуючою.

Представляв вітчизн. екон. науку на різних міжнародних форумах. Зокрема, впродовж багатьох років був членом Міжнар. і Європ. асоціацій економістів-аграрників.

Обирався депутатом ВР УРСР, членом від-ня економіки АН СРСР, Всесоюзної атестаційної комісії СРСР, Держплану УРСР, головою наук. ради АН СРСР з соціально-екон. проблем розвитку АПК. 27 років працю-вав гол. ред. ж. "Економіка України".

Під його кер-вом захищено 10 докторських і 21 канд. дисертація.

Лауреат премії Всесоюзної академії с.-г. наук (1975), Держ. премії УРСР у галузі н. і т. (1979; за монографію "Воспроизводство и цены", 1977), премії ім. М.Птухи НАН України (1998; за монографію "Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя)", 1997). Нагороджений орденом "Знак пошани" (1966), 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1971, 1977), орденом Леніна (1986).

П. у м. Київ.