Бібліографічне посилання: Коваленко В.П. ЛУТАВА, літописне місто [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lutava_mst (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУТАВА, літописне місто. Згадується в Іпатіївському літописі під 1155, 1159 та 1175 у зв'язку з мирними переговорами і снемом (з'їздом) чернігово-сіверських Ольговичів. Розташовувалося на пд.-зх. кордоні Чернігівського князівства. Зруйноване в серед. 13 ст. Ототожнюється з городищем, залишки якого (дитинець міста) виявлені на узвишші (9–12 м) на закінченні мису (2 х 1 км), утвореному вигином русла р. Десна (прит. Дніпра) й руслом її невеликого припливу, що впадає в Десну й омиває мис з пд., між селами Карпилівка (за 3 км від нього розташоване сучасне с. Лутава) і Короп'є Козелецького р-ну Черніг. обл. (це за 60 км на пд. зх. від м. Чернігів; бл. 12 км на пн. від м. Остер). Городище має оваловидну форму – 150 х 90 м. У ході розкопок тут виявлені сліди укріплень (у 19–20 ст. їх повністю зні-велювали оранкою). Культ. шар 12–13 ст. має яскраво виражений міський характер (у т. ч. знайдено фрагменти плінфи). З пн. зх. до дитинця прилягав відкритий посад (бл. 8 га). На річці існувала, очевидно, пристань, що з'єднувалася з дитинцем захищеною валами дорогою.