Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф. ЛУЦЬКЕ КНЯЗІВСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lutske_knyazivstvo (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУЦЬКЕ КНЯЗІВСТВО – територіально-держ. утворення, що склалося наприкінці 11 ст. в процесі формування Волинської землі навколо одного з її центрів – Луцька. З "Повісті временних літ" відомо, що 1083 в Лучеську (нині м. Луцьк) сидів Ярополк Ізяславич, який скоро по тому втік "у Ляхы" від гніву дядька – вел. кн. київ. Всеволода Ярославича – і виконавця волі останнього черніг. кн. Володимира Мономаха. 1146 на Волині вокняжився член роду Мономашичів Ізяслав Мстиславич, він поділив її на дві частини. Володимирське князівство дісталося старшому сину Мстиславу Ізяславичу, Луцьке – молодшому Ярославу Ізяславичу. Так було інституйоване Л.к.

По смерті Ярослава Ізяславича в 2-й пол. 1170-х рр. князівство було розділене поміж його синами: Ярославич Всеволод (старший з-поміж братів) одержав Луцьк; Інгвар – Дорогобуж і басейн р. Горинь (прит. Прип'яті, бас. Дніпра) з м. Шумськ; Мстислав Ярославич Німий – Пересопницю; володіння 4-го сина – Ізяслава – літопис не називає. У наступні десятиліття три з чотирьох гілок Ярославичів згасли. Бл. 1225 помер Мстислав Німий, доручивши сина Івана Данилові Галицькому й заповівши йому (Данилові) Луцьку і Пересопницьку волості, якими на той час володів. Після кончини Івана Мстиславича Луцьк намагався захопити син Інгвара – Ярослав, однак був вигнаний жителями міста. Данило Галицький віддав землі Л.к. разом з Пересопницькою волостю братові Василькові Романовичу. Так Л.к. увійшло до складу Волинського князівства (государем останнього був Василько). Напередодні навали на пд.-зх. рус. землі військ Батия Данило передав Луцьк у "держание" черніг. княжичу Ростиславу Михайловичу (останній прибув до Данила разом з батьком – черніг. кн. Михаїлом Всеволодичем, який втік від монголів до Угорщини, перебрався до Мазовії, а потім – до Данила). Однак це не було реставрацією Л.к., бо Ростислав користувався лише данинами з м. Луцьк. Л.к. знову виділилося в окреме князівство дещо пізніше – по смерті Данила Галицького і розпаді Галицько-Волинського князівства. Воно дісталося синові Данила – Мстиславу Даниловичу.