Бібліографічне посилання: Пришляк В.В. ЛУЦЬКИЙ ПОЛІСЬКИЙ ГОСТИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lutsky_Polisky_Gostynets (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУЦЬКИЙ ПОЛІСЬКИЙ ГОСТИНЕЦЬ. Уперше згадується у фундушному записі грамоти 1322 луцького і володимирського кн. Любарта-Дмитра Ґедиміновича.

У 16–18 ст. цим шляхом на волин. Полісся, Білорусь та Литву возили, зокрема, галицьку сіль з "жуп руських" (див. Жупа).

Дорога йшла з Луцька у пн. напрямку Колківським гостинцем через Теремно (нині село в межах сучасного м. Луцьк), Тростянець (нині село Ківерцівського р-ну), Ситницю (нині село Маневицького р-ну) до м-ка Колки (нині с-ще міськ. типу) й далі через Чорторийськ (нині с. Старий Чорторийськ), Черногородок (Чернчегородок, нині с. Городок; усі Маневицького р-ну) до Червища (нині с. Нові Червища Камінь-Каширського р-ну). Тут сходилися шляхи, які вели з Поділля і Волині. Звідси дорога вела на Любешів, Люб'язь (нині село Любешівського р-ну; усі Волин. обл.), углиб Полісся до оз. Нобель (у Зарічненському р-ні Рівнен. обл.) і м. Пінськ (нині місто Брестської обл., Білорусь) на р. Прип'ять (прит. Дніпра) і далі на Вільно (нині м. Вільнюс, Литва).