Бібліографічне посилання: Верменич Я.В. ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lvivska_oblast (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ – адм.-тер. одиниця у складі України. Утворена 4 грудня 1939. Розташов. на зх. України. На пн. і пн. сх. межує з Волинською областюі Рівненською областю, на пд. – із Закарпатською областю, на сх. і пд. сх. – з Тернопільською областю та Івано-Франківською областю, на зх. – з Польщею. Територія 21,8 тис. км² (3,6 % від території України). Населення 2559,8 тис. осіб (міське – 60,5 %; 2005). Центр – м. Львів. В області – 20 р-нів, 44 міста, 34 с-ща міськ. типу, 632 сільс. ради, 1850 сільс. населених пунктів. За нац. складом переважають українці (90 %), у гірській частині області проживають специфічні укр. етнічні групи – бойки і лемки. Серед ін. національностей – росіяни (7 %), поляки (1 %), білоруси та молдовани. Статус істор. населених місць мають: міста Львів, Белз, Бібрка, Борислав, Броди, Буськ, Великі Мости, Винники, Глиняни, Городок, Добромиль, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Золочів, Кам'янка-Бузька, Комарно, Миколаїв, Моршин, Мостиська, Перемишляни, Пустомити, Рава-Руська, Рудки, Самбір, Сколе, Сокаль, Старий Самбір, Стрий, Судова Вишня, Турка, Угнів, Хирів, Ходорів, Червоноград, Яворів, с-ща міськ. типу Брюховичі, Великий Любінь, Гніздичів, Дубляни, Івано-Франкове, Краковець, Куликів, Магерів, Меденичі, Нижанковичі, Новий Яричів, Олесько, Підкамінь, Поморяни, Розділ, Стара Сіль, Шкло, Щирець.

Область розташов. в межах Волин. та Подільської височин, за характером рельєфу поділяється на дві частини: пн.-сх. – рівнинну – та пд.-зх. – гірську. Осн. корисні копалини – газ, нафта, кам'яне вугілля, кам'яна сіль. Клімат помірно континентальний, з м'якою зимою та теплим і вологим літом. Найбільша річка області – Дністер (бас. Чорного моря), річки зх. частини – Зх. Буг, Вишня і Шкло (бас. Балт. моря).

Землі, що нині є територією Л.о., були заселені ще за часів палеоліту пізнього. У 10–12 ст. входили до складу Київської Русі, з 1199 – Галицько-Волинського князівства. Від 1349 до 1370 – під владою Польщі. 1372–78 та 1385–87 належали до володінь васала Угорщини кн. Владислава Опольського на правах польсько-угор. кондомініму з назвою Regnum Russia (див. Королівство Русь). Від 1387 – у складі Польщі на правах окремої адм. одиниці, 1434–1772 – у складі Руського воєводства Польщі. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) – у складі Австрії (з 1867 – Австро-Угорщини); входили до складу коронного краю Королівство Галіції і Володомерії. Під час революції 1848 (див. Революції 1848–1849 в Європі) стали центром нац. руху галицьких русинів. Від листопада 1918 – у складі новоствореної Західноукраїнської Народної Республіки. Окуповані Польщею в липні 1919 й лишалися за нею до 1939 (за винятком короткого періоду з липня до вересня 1920, тоді в результаті наступу Червоної армії (див. Радянська армія) на території 20 повітів Галичини було проголошено Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку). Згідно з умовами німецько-рад. "пакту Ріббентропа–Молотова" (див. Радянсько-німецькі договори 1939) на територію Галичини у вересні 1939 увійшли рад. війська; договором СРСР з Німеччиною (28 вересня 1939) було підтверджене включення західноукр. земель до складу СРСР. 26–28 жовтня 1939 у Львові відбулися Народні збори Західної України, які прийняли декларацію про приєднання Західної України до УРСР. 4 грудня 1939 утворено Л.о. у складі 36 районів. Кількість р-нів не раз змінювалася (1940 – 37, 1946 – 31, 1960 – 32, 1965 – 16, 1969 – 20, від 1993 – 20).

З початком окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна) територія Л.о. була включена до складу дистрикту "Галичина", приєднаного до Генеральної губернії. 1941 територія була поділена на 13 крайсів та 1 місто. Спробу активістів Організації українських націоналістів створити проголошену ними 30 червня 1941 у Львові незалежну укр. д-ву (див. Акт Тридцятого червня 1941) окупаційні власті придушили. На території Львівщини боротьбу з окупантами (і водночас з рад. партизанами та військами Червоної армії) вели (до осені 1944) загони групи УПА-Захід (див. Українська повстанська армія). Територія області була звільнена в результаті Львівсько-Сандомирської наступальної операції 1944. Потому спец. військ. частини та підрозділи НКВД вели на території області бойові дії проти загонів УПА (боротьба тривала до 1951).

У зв'язку з уточненням українсько-польс. кордону в жовтні 1944 5 районів області (Горинецький, Любачівський, Ляшківський, Синявський, Угнівський) відійшли до Польщі. У лютому 1951 на території, що перейшла від Польщі до УРСР, був створений Забузький р-н із центром у м. Белз. 21 травня 1959 до складу Л.о. увійшла Дрогобицька область.

Л.о. – найбільш урбанізована територія на зх. України, але одночасно – і лідер з абсолютної чисельності сільс. населення. Економіка області характеризується високим рівнем розвитку машинобуд., паливної, лісової, деревообробної та харчової промисловості в поєднанні з інтенсивним багатогалузевим сільс. госп-вом та рекреаційним комплексом.

На Львівщині народилися: П.Конашевич-Сагайдачний (р. н. невід. – п. 1622) – гетьман І.Крип'якевич (1886–1967) – історик, Є.Коновалець (1891–1938) – голова Проводу укр. націоналістів (ПУН), Л.Курбас (1887–1937) – актор, режисер, кер. театру "Березіль", А.Мельник (1890–1964) – голова ПУНу, Є.Петрушевич (1863–1940) – лідер ЗУНР, О.Пріцак (1919–2006) – історик, філософ, письменник, І.Франко (1856–1916) – письменник, учений, громад. діяч, М.Шашкевич (1811–43) – письменник, освіт. і реліг. діяч, А.Шептицький(1865–1944) – греко-катол. митрополит, громад. діяч, Р.Шухевич (1907–50) – командувач УПА.

Осн. істор. пам'ятки: Львівський історико-архітектурний заповідник, держ. історико-архіт. заповідник "Жовква", держ. історико-культ. заповідник у м. Белз, держ. музей-заповідник "Олеський замок" (Буський р-н), держ. історико-культ. заповідник "Нагуєвичі" (Дрогобицький р-н), держ. історико-культ. заповідник "Тустань" (Сколівський р-н), музей-заповідник "Золочівський замок" (м. Золочів).