Бібліографічне посилання: Грузін Д.В. ЛЯПУНОВ Олександр Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lyapunov_O_M (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЯПУНОВ Олександр Михайлович (06.06(25.05).1857–03.11. 1918) – математик і механік. Професор (1893), академік Петерб. АН (1901; з 1914 – Петрогр., з 1917 – Рос. АН). Брат С.Ляпунова (1859–1924, був композитором) і Б.Ляпунова (1862–1943, учений-славіст, з 1923 – академік Рос. АН). Н. в м. Ярославль (нині місто в РФ) у сім'ї Михайла Васильовича і Софії Олександрівни Ляпунових. 1863 батько вийшов у відставку (з посади дир. Демидовського ліцею; перед тим був зав. обсерваторії Казанського ун-ту) і сім'я переїхала до маєтку матері в Симбірській губ. Початкову освіту здобув удома під кер-вом батька. Після смерті батька (1868) навч. в родині дядька – Р.Сеченова (брат І.Сеченова). Там подружився зі своєю двоюрідною сестрою Наталією (у майбутньому стала його дружиною). 1870 з матір'ю і братами переїхав у м. Нижній Новгород (нині місто в РФ), поступив у 3-й клас г-зії. 1876 закінчив із золотою медаллю г-зію і поступив на природниче від-ня фіз.-мат. ф-ту Петерб. ун-ту. Спочатку слухав курс хімії (його читав Д.Менделєєв), а потім перейшов на мат. від-ня. Відвідував і ретельно конспектував лекції П.Чебишева (1821–94). 1880 удостоєний золотої медалі Петерб. ун-ту за виконану під кер-вом проф. Д.Бобилева роботу з гідродинаміки. По закінченні ун-ту залишений на кафедрі механіки для підготовки до професорського звання. 1881 в "Журнале Физико-химического общества" оприлюднив 2 свої перші статті "О равновесии тяжелых тел в тяжелых жидкостях, содержащихся в сосуде определенной формы" і "О потенциале гидростатических давлений". 1882 здав магістерські екзамени. У січні 1885 захистив магістерську дис. на тему: "Об устойчивости эллипсоидальных форм равновесия вращающейся жидкости". Цього ж року отримав ступінь магістра прикладної математики і весною був затверджений у званні приват-доцента. Невдовзі прийняв запрошення від кафедри механіки Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет) і з осені почав читати в Харкові лекції і вести практичні заняття з механіки. 17 січня 1886, під час канікул, одружився в Санкт-Петербурзі з Н.Сеченовою й приїхав з нею до Харкова. Від 1887 (і до 1893) водночас з роботою в ун-ті читав курс аналітичної механіки в Харків. технологічному ін-ті. Деякі новаторські ідеї друкував у виданні "Сообщения Харьковского математического общества". Після того, як на Заході почали з'являтися дослідження, в яких були використані його розробки, однак посилань на його публікації не було, почав друкуватися у франц. журналах. Листувався з франц. математиками Ж.-А.Пуанкаре (1854–1912) і Ш.-Е.Пікаром (1856–1941). 30 вересня 1892 захистив у Московському університеті докторську дис. на тему: "Общая задача об устойчивости движения" (ця робота випередила час, лише для тех. можливостей серед. 20 ст. вона стала актуальною, тоді ж була перекладена іноз. мовами, а її автор визнаний одним з найвизначніших математиків). 1893 отримав звання ординарного професора Харків. ун-ту. Від жовтня 1889 був заст., а з 1891 – головою Харків. математичного т-ва і редактором його друкованого видання. 1900 обраний чл.-кор. Петерб. АН. Від 1901 працював у комісії, створеній радою Харків. ун-ту у зв'язку з розробкою нового статуту ун-ту. 6 жовтня цього ж року став ординарним академіком по фіз.-мат. від-ню (прикладна математика) Петерб. АН. За період роботи в Харків. ун-ті з 1893 до 1902 опублікував 20 фундаментальних праць.

1902 переїхав до С.-Петербурга, займався наук. дослідженнями. 1903 надрукував "Исследования по теории фигур небесных тел". 1905 оприлюднив теорію, що спростувала космогонічну гіпотезу утворення супутників планет англ. астронома Дж.-Г.Дарвіна (сина Ч.-Р.Дарвіна; спір між Л. і Дж.-Г.Дарвіном тривав до 1917, доки Дж.-Г.Джинс виявив помилку в розрахунках Дж.-Г.Дарвіна і цим підтвердив істинність теорії Л.). Від 1906 працював над роботою "О фигурах равновесия, мало отличающихся от эллипсоидов, вращающейся однородной массы жидкости" (видана франц. мовою в 4-х частинах упродовж 9-ти років; на думку фахівців, ця праця відкрила нові горизонти для небесної механіки). 1908 брав участь у 4-му Міжнар. мат. конгресі в Римі.

Був іноз. членом Академії в Римі, чл.-кор. Паризької АН.

Улітку 1917 у зв'язку з погіршенням здоров'я дружини виїхав до свого брата Бориса в Одесу. 1918 прийняв запрошення Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет) прочитати там курс лекцій і з осені почав викладати для професорів і студентів старших курсів результати своїх останніх робіт. Після смерті дружини (31 жовтня) покінчив життя самогубством, залишивши заповіт поховати його в одній могилі з нею.

Похований в Одесі.

На його могилі в день 100-річчя з дня його народження встановлено обеліск з написом: "Создатель теории устойчивости движения, учения о фигурах равновесия вращающейся жидкости, методов качественной теории дифференциальных уравнений, автор центральной предельной теоремы теории вероятностей и других глубоких исследований в области механики и математической статистики".

1963 його іменем названо один із провулків Одеси. 1982 на території Одес. ун-ту йому встановлено пам'ятник. В Ін-і математики, економіки і механіки при Одес. ун-ті засновано (у 1990-х рр.) премію ім. О.Ляпунова.