Бібліографічне посилання: Верменич Я.В. ЛЮБЕШІВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lyubeshiv_smt (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЮБЕШІВ – с-ще міськ. типу Волинської області, райцентр. Розташов. на березі р. Стохід (прит. Прип'яті, бас. Дніпра), за 63 км від залізничної ст. Камінь-Каширський. Населення 5,5 тис. осіб (2005).

Перша письмова згадка про Л. (18 вересня 1484) міститься в "Декреті про поділ маєтків Ольбяза, Любешова, Бискупича і Росного з селами між М.Доркгевичем та Я.Довойновичем" (цей документ є складовою Литовської метрики). На думку істориків, 1484 Л. уже був достатньо розвинутий.

Деякий час Л. був у складі Великого князівства Литовського. 1547 його власником став граф Лев Оброзцов. Після підписання Люблінської унії 1569 Л. разом з навколишніми землями перейшов у склад Корони Польської.

1653 спалений татарами, поступово відродився. 1684 литов. маршал Ян-Кароль Дольський заснував у Л. монастир отців піарів (згодом переданий ордену капуцинів).

1693 отримав статус містечка.

При монастирі орденом піарів було засновано колегіум, він набув слави однієї з найкращих європ. шкіл. 1753–58 у школі при монастирі навч. Т.Косцюшко.

1756 власником Л. став Ян-Антоній Чернецький, він протегував капуцинам. Наступний господар Л. кн. М.Вишневецький спорудив у Л. костьол і палац.

Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Л. увійшов до складу Російської імперії і став адм. центром Любешівської гміни Пінського пов. Мінської губ. Після 3-го поділу Польщі 1795 Л. був у складі Волинської губернії.

1817 приміщення любешівського осередку капуцинів згоріли. 1828 робилися спроби їх відновити, але 1832 царський уряд ліквідував монастир капуцинів у Л.

Рад. влада в Л. була встановлена 1920, але за Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 містечко відійшло до Речі Посполитої і 1921–39 перебувало в її складі.

1935 було відбудовано храм і монастир.

У процесі радянізації Західної України 1939 містечко і округа протягом місяця перебували у складі Білоруської РСР. Після врегулювання кордону 18 січня 1940 – у складі УРСР; був створений Любешівський р-н у складі Волин. обл.

Від 29 червня 1941 до 5 березня 1944 Л. окупований вермахтом (див. Друга світова війна). Протягом усього часу окупації на території Любешівського р-ну активно діяли партизан. загони та сили Організації українських націоналістів і Української повстанської армії. Деякий час партизанам рад. Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання вдавалося утримувати на території Л. рад. владу.

1962 Любешівський р-н було ліквідовано, 1965 – відновлено.

Істор. пам'ятки: келії монастиря піарів (1684–93), будинок монастирської школи 1753–58, в'їзна брама садиби 18 ст.