Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. ЛЮБЛІНЕР Стефан [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lyubliner_S (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЮБЛІНЕР Стефан (Lubliner Stefan; 01.10.1890 – листопад 1942) – газетяр, публіцист, українознавець. Н. в м. Варшава в єврейс. сім'ї (батько – Станіслав-Леопольд – за фахом лікар, написав кілька мед. розвідок, що до сьогодні не втратили своєї наук. цінності; мати – Євгенія, уроджена Коген – педагог, авторка праць з виховання дітей). Студіював математику й право в ун-тах Лозанни й Женеви (обидва міста в Швейцарії). Під час навчання брав участь у діяльності польс. молодіжних конспіративних орг-цій незалежницького спрямування – "Filarecji" й "Życiu". 1914 став членом Польс. військ. орг-ції у Варшаві. 1919 створив професійну пресову агенцію "Warszawskа Informacjа Prasowа" (існувала до 1939), зайняв посаду її директора. Належав до Синдикату варшавських газетярів (Syndykat Dziennikarzy Warszawskich). Був членом гол. кер-ва Союзу євреїв – учасників війн за незалежність (Związеk Żydów Uczestników Walk o Niepodległość).

Від 1922 (і до 1927) працював редактором місячника "Rozwaga", органу Орг-ції польс. молоді єврейс. походження (Organizacjа Polskiej Młodzieży Pochodzenia Żydowskiego).

Від моменту створення (1921) Інституту досліджень національних справ у Варшаві був його активним членом, з 1927 співробітничав у часопису ін-ту "Sprawy Narodowościowe", викладав у Семінарі з нац. проблем (Seminarium Narodowościowe) цього ж ін-ту (слухачами були студенти варшавських вузів, а серед викладачів – й укр. професори).

1929–31 працював співредактором часопису "Przebój" ("Пробоєм").

1933–39 редагував і видавав щоденний пресовий бюлетень "з різних ділянок українського життя" – "Wiadomości Ukraińskie" ("Українські відомості"; бюлетень готувався на замовлення сейму 2-ї Речі Посполитої й друкувався польс. мовою на правах рукопису). Оцінюючи тогочасну діяльність Л., І.Кедрин-Рудницький зарахував його до "білих круків" польс. сусп-ва (так він називав представників польс. інтелектуальної еліти, які вважалися фахівцями з "українського питання" й були налаштовані на діалог з українцями).

Від 1940, після окупації Польщі (див. Друга світова війна), працював, як знавець нім. мови, у канцелярії Єврейс. служби порядку (єврейс. поліція) у варшавському гетто. 1942 ув'язнений і у листопаді цього ж року страчений.