Бібліографічне посилання: Галайчак Т.Ю. ЛЮДКЕВИЧ Станіслав Пилипович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lyudkevych_S_P (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЮДКЕВИЧ Станіслав Пилипович (24.01.1879–10.09.1979) – композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, публіцист, упорядник і редактор муз. видань. Д-р музикознавства (1908), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1935). Професор (1939). Нар. арт. СРСР (1969), Герой Соц. Праці (1979). Н. в м. Ярослав (нині місто в Польщі). 1897 закінчив г-зію в м. Ярослав і поступив на філос. ф-т (відділ укр. та класичної філології) Львів. ун-ту. Слухав лекції з музично-теор. дисциплін у Львів. консерваторії. Композицію вивчав самостійно, консультувався в М.Солтиса (1897–99, Львів). 1906–08 поглиблював муз. освіту у Відні, брав уроки композиції в О.Землинського, теорії музики – у Г.Греденера й Г.Адлера. 1908 захистив докторську дис. з музикознавства на тему: "Дві проблеми розвитку звукозображальності". Потім у Лейпцигу (Німеччина) на музикознавчому ф-ті ун-ту слухав лекції Г.Рімана та А.Прюфера. По закінченні Львів. ун-ту (1901) викладав у г-зіях Львова, Перемишля (нині м. Пшемисль, Польща). Був одним з організаторів і працівників Вищого муз. ін-ту ім. М.Лисенка у Львові (1910–14 – дир. і викл., з 1919 – викл., 1926–39 – інспектор його філій). Від 1934 – голова музикологічної секції Союзу укр. професійних музик, з 1936 – голова музикологічної комісії НТШ. Часто виступав як виконавець: піаніст, співак, диригент. Співав у хорі "Львівський Боян" (див. "Боян") і був його диригентом. Від 1900 співпрацював з львів. газ. "Діло". У 2-й пол. 1930-х рр. – її постійний муз. рецензент. 1905–07 редагував з худож. І.Трушем перший укр. муз. ж. "Артистичний вісник".

Від осені 1939, після приєднання Зх. України до УРСР (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі), працював у Львів. консерваторії й водночас був старшим наук. співробітником Львів. від-ня Ін-ту мист-ва, фольклору і етнографії АН УРСР (нині Інститут народознавства НАН України).

Під час окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна) жив у Львові. Був заарештований гестапо (1941), після звільнення входив до складу "Комісарського управління", очолював Спілку укр. музик.

Після визволення Львова військами Червоної армії (див. Радянська армія) поновив роботу у Львів. консерваторії (1944–72 – професор, зав. кафедри) і в Ін-ті мист-ва, фольклору і етнографії АН УРСР.

Виступав за збереження укр. традицій, шанобливе ставлення до видатних діячів укр. народу. 1919 організував К-т ушанування пам'яті померлих композиторів. 1948 категорично відмовився осудити композитора Вас.Барвінського, 1963 підписав лист до голови Президії ВР СРСР Л.Брежнєвапро його звільнення і реабілітацію.

Муз. твори: кантата-симфонія "Кавказ" (1901–13), кантати "Заповіт" (1934; 2-га редакція – 1955), "Наймит" (1941); для оркестру: "Прикарпатська симфонія" (1952), "Галицька рапсодія" (1928), симфонічні поеми – "Каменярі" (1926), "Дніпро" (1947), "Мойсей" (1956), "Рондо юнаків" (1948), фантазія "Наше море" (1957); концерти з оркестром: два для фортепіано (1920; 2-га редакція – 1950, 1957), для скрипки (1945), перше в укр. муз. літературі фортепіанне тріо (1919; 2-га редакція – 1950), варіації на укр. теми для скрипки і фортепіано (1949); хори з оркестром: "Вічний революціонер" (1898), "Останній бій" (1914), "Вільній Україні" (1912–14; 2-га редакція – 1939), "Наша дума, наша пісня" (1931), "Конкістадори" (1941), "Гей, слов'яни" (1949) та ін.; опера "Довбуш" (1955), інструментальні п'єси, романси, пісні, обробки нар. і стрілец. пісень, збірники укр. нар. пісень.

Музикознавчі праці: у галузі фольклористики – двотомник "Галицько-руські народні мелодії" (1906–07); підручники – "Загальні основи музики" ("Теорія музики", 1921), "Матеріали до науки сольфеджіо і хорового співу" (1930); дослідження і статті про композиторів і співаків М.В.Лисенка, М.Леонтовича, Д.Бортнянського, М.Вербицького, Д.Січинського, С.Крушельницьку та ін.

Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1964; за симфонію-кантату "Кавказ" і вокально-симфонічну кантату "Заповіт" на слова однойменних творів Т.Шевченка).

П. у м. Львів, похований на Личаківському цвинтарі.

На його честь названо одну з вулиць м. Львів, створено меморіальний музей С.Людкевича, встановлено муз. премію ім. С.Людкевича.