Бібліографічне посилання: Блануца А.В. ЛЮПЕРСОЛЬСЬКИЙ Петро Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lyupersolsky_P_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЮПЕРСОЛЬСЬКИЙ Петро Іванович (1836–1903) – історик-античник. Професор (1872). Н. в с. Можга В'ятської губ. в сім'ї священика. Здобув освіту в Петерб. духовній академії. 1859 – викл. грец. мови та історії в Петерб. духовній семінарії. 1859 зарахований стипендіатом мін-ва нар. освіти для підготовки на професорську кафедру зі всесвітньої історії, одночасно призначений позаштатним викл. історії при Петерб. Ларінській г-зії. Був учнем проф. М.Куторги – одного із засн. у Росії науково-порівняльного критичного підходу до вивчення історії Стародавньої Греції. 1869 підготував і захистив магістерське дослідження на тему: "Храмовый город Дельфы с оракулом Аполлона Пифийского в Древней Греции" (опубл. цього ж року в С.-Петербурзі). Два роки стажувався за кордоном. Слухав лекції в Берлінському ун-ті у професорів Л. фон Ранке, Т.Моммзена, Кіргхофа, Гаупта, Е.Курціуса, у Дрездені і Мюнхені (обидва міста в Німеччині) вивчав твори мист-ва й антич. пам'ятки, у Мілані, Венеції й Флоренції (усі міста в Італії) знайомився з рукописами, антич. пам'ятниками й картинними галереями, в Римі (з 1871 – столиця Італії) під кер-вом проф. Генцека досліджував матеріали про життя цього міста в давній і середньовічний періоди. Відвідав також Грецію і Туреччину.

1872–75 – екстраординарний професор всесвітньої історії у Варшавському ун-ті.

1875 запрошений на роботу в Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька, зайняв там посаду ординарного професора кафедри заг. історії. У цей час написав кілька праць, зокрема "Дипломатические сношения и борьба императора Александра I с Наполеоном" (1878).

1897 звільнився зі служби.

Характеризуючи внесок Л. у дослідження істор. проблем античності, один з його колег по Ніжинському ін-ту проф. М.Бережков зазначав, що Л., маючи богословську й церковно-істор. освіту і дотримуючись точки зору вселенського православ'я, відкрив нові перспективи "для історіографії світу греко-слов'янського".